Адреноблокатори

Введення

Адреноблокатори блокують адренорецептори, таким чином порушується передача сигналу в адренергічному синапсі.
Існують бета та альфа адренорецептори, але не існує такого препарату, який би пригнічував одночасно їх обох.Існують альфа-адреноблокатори та бета-адреноблокатори, а вже в залежності від їх селективності, виділяють селективні альфа-адреноблокатори(наприклад, ті, які блокують лише альфа-1-адренорецептори) та селективні бета-адреноблокатори(які блокують лише бета-1-адренорецептори), ну і також існують неселективні альфа- та бета-адреноблокатори.
Для того, щоб передбачити який терапетивний ефект буде мати той чи інший адреноблокатор потрібно просто розуміти, на яких органах знаходяться відповідні адренорецептори, та що буде відбуватись при їх збудженні.Наприклад, при збудженні альфа-1-адренорецептору норадреналіном на гладких міоцитах судин, буде відбуватись їх скорочення, відповідно, просвіт судини звужується, що призводить до підвищення артеріального тиску.Якщо ж рецептор заблокувати, то НА не зможе провзаємодіяти з рецептором, а значить збудження не відбудеться, відповідно, скорочення також не відбудеться.Але враховуючи той факт, що в нормальної здорової людини тонус судин регулюється одночасно як вазоконстрикторами(і тому числі адреналін, норадреналін) так і вазодилятаторами(нітроген оксид, ацетилхолін), то при блокуванні дії одних, буде переважати вплив інших, в нашому випадку буде спостерігатись розширення(вазодилятація) з подальшим зниженням артеріального тиску.
Для кращого розуміння потрібно ознайомитись з адреноміметиками.

α-адреноблокатори

Неселективні α-адреноблокатори

Неселективні адреноблокатори блокують як α₁- так і α₂-адренорецептори.Найвідомішими такими представниками є фентоламін та феноксибензамін.Тепер про характеристику кожного:

• Феноксибензамін являється неселективним необоротнім антагоністом α-адренорецепторів, тому тривалість його дії може досягати 48 годин.Також проявляє в незначній мірі антагонізм по відношенню до гістамінових та серотонінових рецепторів, але майже всі терапевтичні ефекти обумовлені блокадою саме адренорецепторів.Ще варто додати, що цей препарат пригнічує зворотній захват норадреналіну, тобто, НА буде накопичуватись в синаптичній щілині.За рахунок блокади α₁- адренорецепторів знижується периферійний опір судин, як наслідок падає артеріальний тиск.Але при цьому виникає тахікардія: за рахунок блокування ₂- адренорецепторів(пресинаптичних), нейрони не можуть регулювати скільки норадреналіну вони виділяють, тому вони просто стреляють норадреналіном аж до самого виснаження.Цей препарат не доцільно використовувати при гіпертензії, яка обумовлена високим рівнем реніну, ангіотензину, натрію в крові, тому що знову ж таки, цей препарат блокує адренорецептори, а значить найефективніше буде працювати у випадках гіпертензії, яка обумовлена надмірною активністю симпатичної нервової системи(надмірна секреція норадреналіну та/або адреналіну).Такой ця речовина здатна проникати через ГЕБ, тому людина може відчувати нудоту, запаморочення, слабкість, головні болі.
• Фентоламін являється неселективним інгібітором α-адренорецепторів, але на відміну від феноксибензаміну, довготривалість дії цього препарату набагато менша — до однієї години.Впринципі, по іншим властивостям, цей препарат є аналогом феноксибензаміну.

Ці лікарські засоби мають дещо різні показання:
Є таке захворювання, як феохромоцитома - пухлина мозкового шару наднирників, в результаті чого цей орган секретує надмірну кількість катехоламінів(норадреналіну та адреналіну), і як наслідок у людини виникає гостра гіпертензія та тахікардія.Так от, якщо лікар має підозри на феохромоцитому, то він пропонує пацієнту прийняти фентоламін, і якщо після цього ситуація з гіпертонічним кризом суттєво полегшиться, то скоріш за все у пацієнта проблеми з наднирниками.Тобто, фентоламін в основному використовується для діагностики феохромоцитоми(за рахунок своєї недовготривалої дії), коли основні показання для застосування феноксибензаміну являється саме симптоматичне лікування цього захворювання, або ж наприклад, його також можна використовувати під час хірургічного видалення пухлини мозкового шару наднирників.
Але тут є один момент: ми сказали, що при феохромоцитомі виникає тахікардія, а α-адреноблокатори ще більше підсилюють цю тахікардію, тобто, є ризик, що у пацієнта виникне аритмія.Щоб цього не сталось, разом з α-адреноблокатором призначають і β-адреноблокатор, але запам’ятайте раз і назавжди, що β-адреноблокатор вводять лише після застосування α-адреноблокатору, а ніяк інакше.

Селективні α-адреноблокатори

Лікарські засоби з цієї групи впливають лише на α₁-адренорецептори, блокатори α₂-адренорецепторів наразі не використовуються.
Насамперед скажу, що існують два види α₁-адренорецепторів:

• α_1a знаходяться на міоцитах шийки сечового міхура та на міоцитах простати
• α_1b знаходяться на міоцитах стінки судин

При збуджені α_1b-адренорецепторів спостерігається звуження судин, і як наслідок підіймається артеріальний тиск, якщо ці рецептори будуть заблоковані, то судини будуть розслаблюватись.Але знову ж таки, ці препарати недоцільно використовувати для лікування гіпертензії, яка спричинена реніном або ангіотензином, ні — ці препарати можуть бути використані як допоміжні.
Стосовно простати, то тут справа в тому, що коли адреноміметик діє на простату, то це призводить до її скорочення, і як наслідок звужуються сечовивідні шляхи — порушується виведення сечі.Особливо це релевантно для людей старчого віку, так як у них підвищується ризик розвитку доброякісної гіперплазії простати - стану, коли гладких міоцитів стає ще навіть більше, а значить простата ще сильніше пережимає сечовивідні шляхи.Якщо ці рецептори заблокувати, то простата розслабляється — полегшується сечовиведення.
Тепер по препаратам:

• Доксазозин(діє >24 годин)
• Празозин(діє до 24 годин)
• Теразозин(діє 16 годин)

Вище згадані препарати блокують як α_1a так і α_1b, тому знижують артеріальний тиск(виникає ортостатична гіпотензія) та полегшують сечовиведення.Використовують в основному для зниження артеріального тиску, бо у випадку, якщо у людини з АТ все в нормі, то назначати цей препарат для розслаблення простати буде недоцільно, бо побічний ефект у вигляді ортостатичної гіпотензії не сильно порадує пацієнта.

• Тамсулозин(діє приблизно 16 годин)
• Сілодозин(діє 16 годин)
• Альфузозин(діє більше 20 годин)

Вище згадані препарати впливають переважно на α_1a-адренорецептори, тому основний терапевтичний ефект — розслаблення простати та покращення сечовиведення.

β­-адреноблокатори

Неселективні β-адреноблокатори

Препарати з цього класу блокують як β₁- так і β₂-адренорецептори.Згадуємо, що β₁-адренорецептори знаходяться переважно на кардіоміоцитах, коли β₂-адренорецептори локалізуються на гладких міоцитах бронхів та судин, які кровопостачають серце, скелетні м’язи та бронхи, активація цього рецептору призводить до розслаблення, і як наслідок розширення просвіту бронхів та судин.
Неселективними препаратами являються:

• Пропранолол(анаприлін) також проявляє місцевоанестезуючий ефект.Використовується в основному при тахікардії та ішемії серцевого м’яза.За рахунок блокади бета-рецепторів зменшується сила серцевих скорочень, і як наслідок — зменшується потреба міокарда в кисні, також пригнічує виділення реніну(інгібує РААС).Тривалість дії — 4 години.
• Соталол також має здатність до блокування калієвих каналів міокардіоцитів, являється антиаритміком.Тривалість дії — 12 годин.
• Тимолол в основному використовується у вигляді очних крапель, так як впринципі всі бета-блокатори мають виражену здатність до пригнічення продукції внутрішньоочної рідини, тому можуть використовуватись для лікування глаукоми.Тривалість дії — 24 години.
• Лабеталол в основному використовується для лікування гіпертензії(нагадаю, що β₁-адренорецептори знаходяться на клітинах ЮГА, при активації цих рецепторів підвищується секреція реніну).Тривалість дії — 4 години.

Всі ці препарати являються жиророзчинними, тому гарно всмоктуються з ШКТ, а значить можуть бути у таблетованій формі.
І тепер, основна проблема цих препаратів — вони блокують β₂-адренорецептори, які знаходяться в бронхах, таким чином підвищується ризик бронхоспазму(особливо це небезпечно для людей, у яких є схильність), тому іноді використання цих препаратів різко обмежується, для цього існують селективні β₁-адреноблокатори.

β₁-адреноблокатори

Основними такими лікарськими засобами, які використовуються в Україні є:

• Атенолол використовується в основному для лікування аритмій, тахікардії та гіпернтензії(на фоні гіперактивації РААС).Тривалість дії — 24 години.
• Метопролол аналогічно до атенололу, але тривалість дії — 10 годин.
• Карведілол є рацематом, а отже складається із двох енантіомерів:+ карведілол, -карведілол, в свою чергу, перший проявляє антагоністичні властивості по відношенню до α₁-адренорецепторів, коли інший блокує як α₁-адренорецептори так і β₁-адренорецептори.Отже, при застосуванні цього препарату спостерігається розширення периферійних судин, а значить падає артеріальний тиск, а також знижується ЧСС та сила серцевих скорочень.Більше того, за рахунок зниження АТ - знижується постнавантаження на серце, а це також дає свій плюс, так як зменшуються потреби міокарду в кисні(попереджається розвиток стенокардії).Ну і також не забуваємо, що блокування β₁-адренорецепторів призводить до зменшення секреції реніну.
  По іншим особливостям варто сказати, що цей препарат також є блокатором кальцієвих каналів, а значить запобігає збільшенню рівня внутрішньоклітинного кальцію в гладких м'язах судин, що також грає певну роль в їх розслабленні.Більше того, карведілол захищає ендотелій від вільних радикалів, так як проявляє антиоксидантні властивості.Цей препарат застосовується гіпертензії та стабільній стенокардії.
• Небіволол також є рацематом, один енантіомер проявляє лише антагонізм до β₁-адренорецепторів, коли інший стимулює(потенціює) утворення нітроген монооксиду в ендотеліоцитах стінки судин.Стосовно блокади β₁-адренорецепторів, то виникають ефекти у вигляді зниження ЧСС та сили серцевих скорочень.За рахунок потенціації утворення нітроген монооксиду спостерігатись суттєве зниження артеріального тиску.Але тут варто враховувати, що якщо у пацієнта є пошкодження ендотелію(головна станція по продукції NO), то останній ефект буде менш вираженим.Застосовується цей препарат переважно в осіб з гіпертензією та у людей похилого віку з легким ступенем серцевої недостатності.
• Бісопролол використовується переважно пацієнтам з серцевою недостатністю.Цей препарат має більш виражені кардіоселективні властивості, тому сильно знижує серцевий ритм та зменшує потребу міокарду в кисні.Довготривалість дії — 12 годин.
• Бетаксолол використовується переважно для лікування гіпертензії та при глаукомі(знижує продукцію внутрішньоочної рідини).Довготривалість дії — 12 годин.

Якщо ці препарати використовуються для зниження артеріального тиску, то їх як правило комбінують з діуретиками та антагоністами РААС.