Місцеві анестетики

Введення

Місцеві анестетики блокують локальну чутливість, тобто, та ділянка організму, куди нанесли цей препарат втрачає як пропріоцептивну, дотикову, температурну так і больову чутливості. Такі фармакологічні властивості цієї групи ЛЗ можливі за рахунок того, що ці препарати блокують потенціал-залежні натрієві канали нейронів, внаслідок чого ця клітина втрачає здатність до проведення імпульсів.

Види нервових волокон

Нервове волокно – це відросток нейрону(як правило аксон), який покритий мієліном.Але тут ми цим визначенням трохи знехтуємо.Виділяють наступні нервові волокна:

• A-альфа волокна мієліновані, відповідають за проведення пропріорецепції, іннервує скелетні м’язи, найбільші за діаметром(12 – 20 мм), швидкість до 120м/с
• A-бета волокна мієліновані, відповідають за проведення інформації про дотик, тиск, діаметер 5 – 12 мм, швидкість проведення до 70м/c
• A-гама волокна мієліновані, іннервують м’язові веретена, діаметр 3 – 6 мм
• A-дельта волокна мієліновані, візповідають за проведення болю, температури та дотику, діаметр 2 – 5 мм, швидкість 12 – 30 м/с
• С волокна немієліновані, відповідають за проведення болю, температури, механорецепції, діаметр 0.4 – 1.2 мм, швидкість проведення до 2м/с
• В волокна мієліновані, представлені прегангліонарними автономними(несуть імпульс від ЦНС в симпатичний вузол на периферії, імпульс передається на постгангліонарні симпатичні).
• С волокна немієліновані, представлені постгангліонарними симпатичні(несуть імпульс від периферійного ганглію до органу, наприклад, судини), діаметр 0.3 – 1.3 мм.

Так ось, чим менший діаметр нервового волокна, тим краще на нього діє місцевий анестетик.

Вимоги до місцевих анестетиків

• Перш за все, місцевий анестетик повинен мати селективність дії, тобто, він не повинен взаємодіяти з тканинами організму, не повинно спостерігатись ніякої цитотоксичих ефектів.
• МА повинен мати короткий латентний період, тобто, фармакологічний ефект знеболювання повинен проявлятись якомога швидше
• Висока ефективність при різних видах анестезії
• Цей лікарський засіб повинен мати чітко визначену тривалість дії, щоб проводити певні хірургічні втручання або ж інші операції(наприклад, якщо операція не довготривала, то можна використати новокаїн, дія якого триває +- 40 хвилин, якщо операція затяжна – бупівакаїн, який може діяти до 3-х годин)
.
• Бажано, щоб МА не розширював кровоносні судини.В іншому випадку це призведе до посилення кровообігу в ділянці введення препарату, а значить цей ЛЗ зможе всмоктатись в кров, що в результаті призведе до проявів резорбтивної дії(тобто, препарат почне діяти на весь організм), що нерідко є токсичною.
  Але більшість сучасних МА майже ніяк не впливають на тонус судин, тому для того, щоб забезпечити максимально локальну дію препарату, доволі часто використовують комплексне введення разом з адреноміметиком, зокрема з адреналіном(альфа, бета-адреноміметиком).Адреналін звузить судини, значить кровообіг в місці проведення операції зменшиться, що призведе до погіршення всмоктування МА в кров, що попередить розвиток резорбтивних ефектів, більше того, таким чином покращується місцева анальгетична дія, бо якщо препарат не всмоктується в кров, значить його залишається більше в місці введення(логічно).
  Відразу скажу, що норадреналін не можна вводити разом з МА.Цей адреноміметик має вищу спорідненість до альфа₁-адренорецепторів, а значить судини будуть звужуватись з більшою вираженістю, що іноді може навіть призвести до некрозу навколишніх тканин(кровообіг дуже сильно знижується).
• Препарати повинні бути легко розчинними в воді, не псуватись при зберіганні.

Властивості місцевих анестетиків

Константа дисоціації місцевих анестетиків

Тут буде трошки хімії, але це являється ключовим у розумінні того, чому один анестетик проявляє потужнішу та довготривалішу знеболюючу дію, а інший – не таку виражену.
Будь-який місцевий анестетик має три основні частини в своїй хімічній будові:

• Ароматичне кільце відповідає за ліпофільні властивості
• Проміжний ланцюг відповідає за фармакокінетику та деякі токсичні побічні ефекти
• Аміногрупа відповідає за гідрофільність

В залежності від будови проміжного ланцюгу, місцеві анестетики поділяють на складні ефіри та заміщені аміни.
Нижче є зображення будови новокаїну(складного ефіру) та лідокаїну(заміщеного аміну).

На даній схемі зображений прокаїн(новокаїн) - найвідоміший представник місцевих анестетиків із класу складних ефірів.
1 - ароматичне кільце
2 - проміжний ланцюг, який в даному випадку представлений карбоксильною групою та карбоновим ланцюгом(ефір)
3 - аміногрупа

Будь-який місцевий анестетик може бути у вигляді четвертинного(аміногрупа має чотири зв’язки) та третинного аміду(аміногрупа має три зв’язки, нижче є схема).Вся різниця між цими двома формами в тому, що у випадку з четвертинним аміном, аміногрупа має позитивний заряд, бо сюди приєднаний ще протон гідрогену – це робить всю молекулу більш гідрофільною.Коли протон гідрогену відщеплюється(спонтанно), то анестетик переходить у форму третинного аміну – в даному випадку молекула стає гідрофобною(ліпофільною), цю форму ще називають слабкою основою.
Гідрофільна молекула легко взаємодіє з водою, але не взаємодіє з жирами, а гідрофобна молекула – навпаки.

Молекули місцевого анестетику знаходяться в двох формах: четвертинний амін("неактивна" форма) та третинний амін("активна" форма).У якому стані будуть знаходитись місцеві анестетики в тканині залежить від pH навколишнього середовища та pKa самого місцевого анестетику(нижче).

Тепер згадуємо, що місцеві анестетики блокують натрієві канали зсередини цитоплазми клітини, тобто, вони проникають через клітинну мембрану нейрона, потрапляють в цитоплазму і закривають потенціал-залежний натрієвий канал зсередини.Так ось для того, щоб МА міг проникнути через клітинну мембрану, він повинен бути у ліпофільній(гідрофобній) формі, тобто, у формі третинного аміду.Але казус в тому, що як тільки анестетик у формі третинного аміду проник в цитоплазму нейрона, тут відбувається перетворення третинного аміду в четвертинний амід, тобто, приєднується протон гідрогену, і ось тепер ось цей четвертинний амід зв’язується з натрієвим каналом.Тобто, анестетик у формі третинного аміду проходить через мембрану нейрона, але в цитоплазмі знову утворюється четвертинний амін, який проявляє фармакологічні ефекти.
З цього всього можна зробити висновок, що фармакологічні ефекти проявляють лише ті молекули місцевого анестетику, які знаходяться у гідрофобному вигляді.Співвідношення іонізованих молекул до неіонізованих молекул залежить від константи дисоціації окремого місцевого анестетику.
Константа дисоціації(pKa) – це таке значення pH навколишнього середовища, при якому 50% молекул знаходяться у іонізованому вигляді(четвертинні аміни, гідрофільні, не проявляють фарм. ефектів), а інші 50% молекул – у неіонізованому вигляді(третинні аміни, гідрофобні, проявляють фарм. Ефекти).Для кожного анестетику константа дисоціації різна(це залежить від будови молекули).
От уявімо, що pKa = 7.7: це означає, що при показнику pH навколишнього середовища 7.7(лужне), співвідношення між іонізованими молекулами МА та неіонізованими молекулами МА буде дорівнювати 1(тобто, кількість іонізованих = кількості неіонізованих).
Коли препарат вводиться в наш організм(pH в якому = 7.35), то за таких умов кількість іонізованих молекул(неактивних) буде більшою, ніж кількість неіонізованих(активних), відповідно, анестетик трохи втрачає свої знеболювальні властивості.
Тепер як це запам’ятати і зрозуміти ? – думаємо наступним чином:
pH навколишнього середовища залежить від концентрації протонів гідрогену(H⁺), чим більше їх концентрація – тим кисліше(нижче) показник pH(наприклад, 5.0).За таких умов в навколишньому середовищі ми маємо багато протонів.Якщо ми введемо сюди місцевий анестетик, то чи буде так активно відбуватись дисоціація четвертинного аміну на третинний амін та протон? – НІ, але чому? – бо протонів і так уже вистачає, тому іонізованих(четвертинних амінів, неактивних) буде більше, ніж неіонізованних(третинних амінів, активних), а значить місцевий анестетик не зможе нормально проявити свої знеболювальні ефекти.
Якщо ж показник pH = 8.0, то за таких умов протонів гідрогену не так багато в навколишньому середовищі, тому коли ми сюди введемо МА, він легко продисоціює на протон та третинний амін(активний), а значить знеболювальний ефект буде краще виражений.
За рахунок цього місцеві анестетики дуже погано працюють в ділянках запалення: в цих місцях pH середовища закислений(наприклад, 6.7), тому четвертинні аміни дуже слабо дисоціюють на третинні аміни(активна форма).
Хоча є деякі дослідження, які показують що використання анестетиків хоч і не полегшує біль, але чинить протибактеріальний ефект.

Зв’язування з білками

Коли місцевий анестетик(та будь-який інший лікарський засіб) зв’язується з білками крові, тканин, клітин, то таким чином подовжується його фармакологічна дія.Як це взагалі працює:
Наприклад, ми ввели 100 молекул препарату, 80 із них зв’язались з білками, а інші 20 – проявляють фармакологічну дію, але не все так райдужно, бо ці 20 вільних молекул з часом будуть вимиватись в кров, транспортуватись до печінки, де відбувається їх знешкодження.
Так ось, якщо одна молекула місцевого анестетику потрапляє в кровообіг, тоді одна молекула місцевого анестетику відщеплюється від білку і потрапляє в тканини.Тобто, ЛЗ, які зв’язані з білками представляють собою ніби як депо.Якщо препарат не зв’язується з білком, то тоді всі 100 вільних молекул опиняються в тканині.І тоді просто за рахунок звичайної дифузії(якщо можливо) ці препарати тікають в кров, і в результаті, в місці введення у нас залишається всього наприклад 20 молекул, які з часом також вимиваються.
І навіть більше того, здатність зв’язування з білками визначає потужність (в деякій мірі) дії місцевого анестетику, бо натрієві канали(ці канали якраз таки блокуються місцевими анестетиками) також являються білками, тому чим краще МА зв’язується з білками, відповідно, тим краще відбувається зв’язування з натрієвими канали – спостерігається їх виражена інактивація – посилюється знеболювальний ефект.

Розчинність в жирах

Показник розчинності в жирах головним чином визначає мінімальну дозу, за якої препарат буде проявляти знеболювальний ефект.
Чим краща жиророзчинність, тим краще анестетик проникає через мієлінову оболонку та клітинну мембрану нейрона.Наприклад, для ефективного знеболювального ефекту бупівакаїну потрібно лише 0.5% розчин, а для новокаїну концентрація може досягати 10%(бо бупівакаїн має гарно виражену ліпофільність).

Види місцевої анестезії

Є дуже багато різних видів місцевої анестезії, зокрема:

• Поверхнева анестезія або ж термінальна анестезія.
  МА наносять напряму на шкіру(рану, виразкову поверхню) або слизову оболонку, порушується нервова передача з цієї ділянки.В основному для цього використовуються бензокаїн, тетракаїн та лідокаїн.
• Інфільтраційна анестезія.
  Розчином анестетика послідовно обколюють шкіру та нижче розташовані тканини.В основному для цього використовуються новокаїн та лідокаїн.
• Провідна(регіонарна) анестезія.
  Розчин з анестетиком вводять по ходу нерва, внаслідок чого втрачається чутливість тої ділянки тіла, яка іннервується цим нервом.
  Підвидом провідної анестезії є спинномозкова анестезія, за якої анестетик вводиться або субарахноїдально або епідурально.
  Для такого виду анестезії принято використовувати бупівакаїн, левобупівакаїн, лідокаїн(не часто).Перевагу віддають бупівакаїну, бо він найпотужніший за рахунок своєї вираженої жиророзчинності та здатності зв’язування з білками.Для того, щоб досягти ефективного знеболювання використовується 0.5% бупівакаїну, коли лідокаїну потрібно 2% і більше.Справа в тому, що субарахноїдальний простір є замкнутим, відповідно, ми не можемо туди напхати багато анестетику, бо в результаті там підвищиться тиск, що може призвести до генеративних порушень ЦНС.Тому використання мінімальної але високоефективної дози бупівакаїну є оптимальним рішенням при проведенні спинномозкової анестезії.
  В стоматологічній практиці для знеболювання нижньощелепної гілки трійчастого нерву використовують артикаїн.

Механізм дії місцевих анестетиків

В нормі все відбувається так(якщо ти Фізіолог, то можеш пропускати цей абзац):
Якщо ми візьмемо наприклад ту ж саму больову чутливість, то давайте взагалі розберемо як формується цей біль: коли тканини пошкоджуються, то тут утворюються різні медіатори запалення, зокрема варто виділити брадикінін, простагландин Е₂ та субстанцію P.Є деякі лікарські засоби, які впливають саме на продукцію цих медіаторів болю(наприклад, нестероїдні протизапальні засоби – ацетилсаліцилова кислота, ібупрофен), а в нашому випадку ці медіатори утворюються, просто порушується передача інформації в мозок про те, що в тканині наявні ці речовини. Вище згадані медіатори болю зв’язуються з ноцицепторами(больовими рецепторами) нейронів, що призводить до збудження останніх.А якщо трохи конкретніше, то у відповідь на взаємодію рецептора з лігандом(в нашому випадку – медіатор болю) відкривається ліганд-залежний натрієвий канал, який запускає іони натрію з міжклітинної речовини в цитоплазму, таким чином мембранний потенціал клітини досягає -55 mV, що для більшості нейронів є критичним значенням, тобто, після досягання цього МП відкриваються потенціал-залежні натрієві канали, через які в клітину заходить ще більше натрію – відбувається деполяризація клітини – проведення імпульсу(якщо ти цього не розумієш, то краще почитай окрему статтю на сайті).
Тепер, що роблять місцеві анестетики? – за рахунок своєї жиророзчинності(тільки ті молекули, які знаходяться у формі третинного аміну("активній" формі)) вони проникають в цитоплазму нейрона і блокують потенціал-залежні натрієві канали з внутрішньої сторони(в тому місці, де знаходяться інактиваційні ворота).І тепер ці натрієві канали взагалі ніяк ні нащо не реагують, а значить проведення імпульсу не буде.
Ще один момент: місцеві анестетики стабілізують натрієві канали, коли останні знаходяться у інактивованій формі(коли закриваються інактиваційні ворота).Що це означає? – це означає, що якщо ми введемо місцевий анестетик, а нейрон при цьому буде знаходитись в стані спокою(інактиваційні ворота відкриті), то ніякої блокади натрієвих каналів не буде.
Блокада натрієвих каналів відбувається тоді, коли проводиться імпульс, нейрон переходить у рефрактерний період(інактиваційні ворота закриваються) і ось в цей момент сюди повинні під’єднатись місцеві анестетики, таким чином зафіксувавши натрієві канали у інактивованому вигляді.

Спочатку відбувається перетворення четвертинного аміну(B - H⁺) на третинний амін(B), але це залежить від pH навколишнього середовища.Третинний амін ще іноді називають слабкою основою, вона має гарно виражені ліпофільні властивості, за рахунок чого може легко проникати через мієлінову оболонку та клітинну мембрану нейрона, таким чином потрапляє в цитоплазму клітини.В клітині знову відбувається перетворення третинного аміну(B) на четвертинний амін(B-H⁺) за рахунок приєднання сюди протону гідрогену.І ось тепер четвертинний амін приєднується до натрієвих каналів, які знаходяться в інактивованому стані(період рефрактерності, закриті інактиваційні робота) і стабілізує їх, тобто, ці канали залишаються в такому положенні аж до того моенту, доки МА не від'єднається від них.Термін, протягом якого місцевий анестетик буде з'єднаний з каналом в деякій мірі визначається здатністю препарату зв'язутись з білками.Також, чим більш виражена жиророзчинність молекули МА, тим більше молекул потрапляє в цитоплазму нейрону, відповідно, більше блокується натрієвих каналів.

Тобто, для того, щоб знеболювальний ефект проявився якомога швидше лікарі паралельно з введенням місцевого анестетику завжди постукують, подразнюють місце введення препарату, щоб частіше відбувалась деполяризація нейронів, відповідно, щоб натрієві канали переходили з одного стану в інший, таким чином збільшується вірогідність їх блокування препаратом.
Чим тонше нервове волокно, відповідно, тим легше місцевому анестетику проникнути в цитоплазму нейрона.Наприклад, А-альфа волокна покриті товстим шаром мієліну, а С-волокна не мають мієліну.Анестетик першим же ділом заблокує проведення імпульсів через С-волокна, бо йому просто легше проникнути в цитоплазму цього нейрона, коли А-альфа нейрони заблокують в останню чергу.Ось до речі за рахунок блокади С-волокон пояснюється вазодилятаторна дія багатьох анестетиків(С-волокна несуть адренергічну іннервацію для гладких міоцитів стінки судин, якщо ці волокна перестають працювати – зупиняється виділення норадреналіну – гладкі міоцити розслаблюються).

Представники місцевих анестетиків

Коли ми розібрали механізм дії, то можемо переходити власне до препаратів.
Місцеві анестетики за хімічною будовою поділяють на дві групи:

• Складні ефіри
  • Прокаїн(новокаїн)
  • Бензокаїн(анестезин)
  • Тетракаїн(дикаїн)
  • Кокаїн(не використовується)
• Заміщені аміни
  • Лідокаїн
  • Бупівакаїн
  • Артикаїн
  • Тримекаїн
  • Прилокаїн
  • Ропівакаїн

Складні ефіри

Кокаїн – це алкалоїд, природний місцевий анестетик та психостимулятор.Має дуже токсичні властивості, тому якщо і використовується, то тільки для поверхневої(термінальної) анестезії в обмежених дозах, так як має здатність до всмоктування в кровообіг.Взагалі, виявлення знеболювального ефекту кокаїну спричинило еволюцію в хірургії початку 20 століття, але після синтезу новокаїну в 1920 році, інтерес до кокаїну різко впав через його токсичні ефекти.
Загалом, окрім анестезуючої дії кокаїн також проявляє непряму симпатоміметичну дію: цей препарат пригнічує зворотнє захоплення катехоламінів пресинаптичною мембраною(спочатку нейромедіатор виділяється, а потім захоплюється назад) нейронів, що призводить до накопичення норадреналіну, дофаміну в синаптичній щілині, відповідно, вони зв’язуються зі своїми рецепторами, що призводить до звуження просвіту судин, підвищення сили та частоти серцевих скорочень(тахікардія), розширення зіниці(може призвести до підвищення внутрішньоочного тиску, бо перекривається Шлемів канал) і так далі.Окрім того, за рахунок накопичення дофаміну та серотоніну в ЦНС виникає стан ейфорії, що супроводжується прилиттям енергії.
Якщо доза кокаїну завелика, то збудження ЦНС замінюється на пригнічення ЦНС(в основному центру дихання).
При отруєнні кокаїном перш за все потрібно запобігти всмоктування препарату з місця введення: наприклад, промивання шлунку + адсорбенти (у випадку з пероральним прийомом), промивання поверхні ізотонічним розчином NaCl(у випадку термінальної аплікації), накладання джгута та льоду на місце введення(у випадку з ін’єкціями).
До кокаїну з часом виникає залежність(кокаїнізм).Це можна пояснити тим, що цей препарат викликає стан ейфорії: покращення настрою, зникає тривога та страх.Але варто сказати, що якщо людина раптово припиняє прийом препарату, то такого тяжкого синдрому відміни як у випадку з героїном або морфіном не виникає.До кокаїну як правило виникає лише психічна залежність, але не фізична.

Бензокаїн дуже погано розчиняється в воді, чим пояснюється його нездатність до всмоктування в кров.Натомість, цей препарат дуже добре розчиняється в неполярних розчинниках(спирт), константа дисоціації(pKa) = 2.6, а це означає, що коли ця речовина потрапляє в тканини організму(pH яких = 7.3), то більша частина молекул буде знаходиться в неіонізованому вигляді, тобто, більшість молекул будуть активними анестетиками, відповідно, фармакологіний ефект знеболення буде досягатись доволі швидко(менше однієї хвилини), але й термін дії при цьому незначний, приблизно 15 хвилин.
За рахунок його вираженої гідрофобності, цей препарат використовують лише для термінальної анестезії(мазі, пасти, гелі) а також для знеболення слизових оболонок ШКТ(алмагель-А), дихальних шляхів.

Тетракаїн - похідне від пара-амінобензойної кислоти, знеболювальний ефект краще виражений, порівняно з кокаїном, але на відміну від нього, цей препарат не розширює зіницю та ніяким чином не впливає на внутрішньоочний тиск, не активує симпатоадреналову систему.Але недоліком є те, що цей ЛЗ має вазодилататорний ефект(розширення судин), тому його завжди потрібно застосовувати разом з адреноміметиками.Має високу ліпофільність, тому знеболювальний ефект проявляється при найменших дозах.
Останнє твердження особливо важливе, бо тетракаїн являється напевно найтоксичнішим з усіх відомих місцевих анестетиків, тому використання цього препарату стрімко обмежується, використовується для термінальної та епідуральної анестезії(в сучасному світі майже ніколи), але під контролем досвідченого анестезіолога.Тетракаїн дуже добре розчинний у воді, тому всмоктується в системний кровообіг дуже легко.
Константа дисоціації(pKa) тетракаїну = 8.5, а це означає, що фармакологічний ефект знеболення наступає через 10 хвилин, але за рахунок гарно вираженого зв’язування з білками тканин тривалість дії може досягати 5-6 годин.

Прокаїн(новокаїн) – похідне від пара-амінобензойної кислоти, проявляє виражений знеболювальний ефект, але все рівно поступається заміщеним амінам.Через слизові оболонки погано проходить, через що дуже рідко використовується для термінальної анестезії.Має слабовиражену ліпофільність, тому для появи знеболювальних ефектів потрібні високі дози.
За рахунок низької токсичності цей препарат разом з адреноміметиком часто використовують для інфільтраційної анестезії(можуть і для інших видів, але це не раціонально).Адреноміметик обмежує всмоктування препарату в кров, таким чином потенціює знеболювальний ефект.
Серед інших ефектів варто виділити:

• Седативний ефект
• Гіпотензивний ефект
• Протиаритмічний ефект

Кардіоефекти пояснюються тим, що прокаїн має тропність до блокування натрієвих та кальцієвих каналів на мембрані кардіоміоцитів та гладких міоцитів судин(загалом, варто виділити що кожен анестетик має тропність до цих каналів, просто різна вираженість).
Не дивлячись на те, що цей препарат впливає на серцево-судинну систему його не використовують для лікування аритмій(для цього існує лідокаїн).
Прокаїн майже не зв’язується з білками організму(білки плазми крові, тканин), чим пояснюється його швидке знешкодження та виведення, тривалість дії варіюється від 30 хвилин до 1.5 години.

Знешкодження складних ефірів

Майже по всьому організму(кров, тканини, клітини) розкидані ферменти естерази(псевдохолінестерази), які каталізують розщеплення вільної молекули складного ефіру на кінцеві метаболіти.Тобто, з цього можна зробити висновок, що знешкодження цього класу сполук відбувається напряму в тканині, а не в печінці(що характерно для більшості ЛЗ), цим пояснюється недовготривалість дії.
Однак потрібно виділити прокаїн(новокаїн), так як при розпаді цього препарату під дією естерази утворюється пара-амінобензойна кислота(ПАБК), яка в подальшому може бути використана бактеріями для утворення тетрагідрофолату, який потрібен цим клітинам для синтезу ДНК, що в подальшому забезпечить розмноження цих мікроорганізмів.Існує такий клас лікарських препаратів, як сульфаніламіди(антибіотики) – інгібітори ПАБК.Тобто, прокаїн проявляє антагонізм по відношенню до антибактеріальних ефектів ульфаніламідів.Більше того, у деяких людей існують антитіла до ПАБК, тому при введенні прокаїну, який дуже швидко розкладається на ПАБК у таких пацієнтів може виникати алергічна реакція.
Тому прокаїн ніколи не використовують для інфільтраційної анестезії при операціях на інфекційних ділянках.Мало того, що при запаленні тут спостерігається закислення середовища, що в результаті унеможливить дисоціацію четвертинного аміну на третинний(активна форма, читай вище), так ще й в результаті розпаду утворюється сполука, яка необхідна патогенним бактеріями для росту.

Заміщені аміни

Лідокаїн використовується абсолютно для всіх існуючих видів анестезії. Перевищує анестезуючу здатність новокаїну в два рази(краще виражена ліпофільність) та діє в два рази довше(краща здатність до зв’язування з білками), особливо у випадку з паралельним застосуванням адреноміметиків(до 5 годин), а по токсичності майже такий самий, як і новокаїн, починає діяти через 1-2 хвилини.
Загалом, в 1930 – 1940 роках використовували прокаїн, але після того, як з’явився лідокаїн – про новокаїн всі забули.
На даний момент часу лідокаїн використовують дуже часто, особливо людям, які мають алергію на складні ефіри(прокаїн, бензокаїн і т.д).
Особливий інтерес цей препарат отримав через свої антиаритмічні ефекти(гарно виражена тропність до натрієвих/кальцієвих каналів міокардіоцитів), тому іноді може використовуватись для лікування тахікардій та/або аритмій, але там є свої нюанси.І відповідно, при неправильному дозуванні лідокаїну можуть виникати побічні ефекти у вигляді брадикардії, загалом порушення серцевого ритму.

Бупівакаїн особливо використовується для провідної(особливо для спинномозкової) та інфільтраційної видів анестезій.Цей препарат являється одним з найпотужніших(пояснюється високою ліпофільністю) та найдовготриваліших серед місцевих анестетиків.Починає діяти через 10 – 20 хвилин, а середня довготривалість – 8 годин(хоча іноді досягає 16 – 20 годин), така довготривалість пояснюється вираженою здатністю цього препарату до зв’язування з білками.
Все було б добре, але бупівакаїн може вільно всмоктуватись в кров, тим самим будуть проявлятись резорбтивні ефекти.Найтоксичніший ефект бупівакаїн несе на серце та ЦНС:

• Шлуночкові аритмії
• Подовження QRS
• Зниження сили серцевих скорочень
• Сонливість
• Ністагм
• Судоми

Тому пацієнтам, у яких є певні схильності до хвороби серця цей препарат не бажано використовувати.Але для анестезіологів цей препарат являється номером 1 серед всіх інших, тому було синтезовано енантіомер бупівакаїну – левобупівакаїн, який не має таких сильно виражених кардіотоксичних ефектів(знижена тропність до натрієвих/кальцієвих каналів серця).

Артикаїн використовується як правило в стоматологічній практиці.Артикаїн трохи потужніший, ніж лідокаїн, а також має не такі виражені токсичні ефекти(хоча всмоктується в кров), знеболювальна дія більш довготривала.Ефект знеболення з’являється в середньому протягом 1.5 хвилини, коли лідокаїну потрібно 3 – 4 хвилини(але це все дуже варіабельно, детальніше вам розкажуть на стомат. факультеті).

Прилокаїн використовується як правило для термінальної анестезії пахової ділянки та в стоматології.Препарат всмоктується в кров, але проявляє мінімальні токсичні ефекти.Ефект знеболення з’являється через 4 – 5 хвилин, зв’язується з білками, але не так сильно, тому довготривалість дії 0.5 – 2 години.
Не дивлячись на те, що прилокаїн має слабко виражені токсичні ефекти, його все рівно слід застосовувати з обережністю: метаболіт цього препарату толуїдин здатен перетворювати гемоглобін(Fe²⁺) в метгемоглобін(Fe³⁺), тому слід обережно застосувати людям, у яких наявна метгемоглобінемія, або ж якісь інші вади з еритроцитами.

Тримекаїн також використовують для всіх видів анестезії, довготривалість 2 – 4 години, знеболювальна здатність перевищує новокаїн в 2 – 3 рази, при цьому токсичність також не уступає.Використовується переважно для провідної та інфільтраційної анестезії, особливо виражених кардіотоксичних та нейротоксичних ефектів не виникає.Але слабко діє у випадку термінального застосування(потрібні вищі дози).