При виконуванні вправ на колоді гімнастка втратила рівновагу й впала. Із збудження, перш за все, яких рецепторів розпочнуться рефлекси, що забезпечать відновлення порушеної пози?

Чому це правильна відповідь

Отолітові вестибулорецептори в утрікулі та саккулі реєструють лінійні прискорення голови та її положення відносно сили тяжіння через зсув отолітової мембрани з карбонатом кальцію відносно волоскових клітин. При втраті рівноваги на колоді нахил голови викликає зсув отолітів, що згинає кінчики вій волоскових клітин у напрямку кінокілію чи від нього, змінюючи частоту потенціалів дії в аферентних волокнах VIII нерва пропорційно силі та напрямку прискорення. Регуляція відбувається на органному рівні у внутрішньому вусі, де поляризація волоскових клітин залежить від механічного зсуву отолітової мембрани, що відкриває чи закриває механочутливі K-канали на кінчиках вій, змінюючи мембранний потенціал клітини та частоту вивільнення глутамату на аферентні закінчення. Зміна частоти імпульсації передається до вестибулярних ядер стовбура, де інтегрується з пропріоцептивною та зоровою інформацією для корекції пози. Відновлення рівноваги реалізується через вестибуло-спінальні рефлекси, де активація латерального вестибуло-спінального тракту модулює тонус розгиначів для стабілізації пози, а медіального — координує рухи голови та очей. Зворотний зв’язок забезпечується постійним моніторингом положення голови отолітами, дозволяючи швидку корекцію до повернення отолітової мембрани в рівноважне положення. Ампулярні рецептори реєструють кутові прискорення через відхилення купули в напівкружних каналах, активуючись при обертанні, але не при статичному нахилі чи лінійному зсуві на колоді. Пропріорецептори м’язів та суглобів реєструють відносний рух сегментів тіла, але первинна інформація про порушення рівноваги голови надходить від отолітів для ініціації рефлексу. Саме отолітові вестибулорецептори запускають рефлекси відновлення пози при втраті рівноваги, бо тільки вони безпосередньо реєструють гравітаційний зсув голови та лінійні прискорення без залежності від обертання чи відносного руху кінцівок.