У процесі старіння лабільність м’яза зменшується, змінюється величина мембранного потенціалу. Це зумовлено:

Чому це правильна відповідь

Лабільність м’яза визначається здатністю м’язових волокон швидко відповідати на серію подразнень, що безпосередньо залежить від швидкості відновлення збудливості після кожного потенціалу дії. Цей процес ґрунтується на енергозалежних механізмах, які забезпечують відновлення іонних градієнтів та функціональний стан мембрани. На клітинному та мембранному рівні ключову роль відіграє активність іонних насосів, передусім Na⁺/K⁺-АТФази, а також систем, що підтримують концентрації Ca²⁺ у саркоплазмі. Їх робота безпосередньо залежить від інтенсивності метаболічних процесів і наявності АТФ. У процесі старіння знижується швидкість обміну речовин у м’язових клітинах, що призводить до дефіциту енергії для повноцінного функціонування іонних насосів. Унаслідок цього уповільнюється відновлення мембранного потенціалу спокою після збудження. Порушення енергетичного забезпечення спричиняє зміну величини мембранного потенціалу, подовження рефрактерного періоду та зниження частоти, з якою м’яз може адекватно відповідати на подразнення. Це безпосередньо зменшує лабільність м’язової тканини. Таким чином, саме зниження інтенсивності процесів обміну є базовим механізмом вікових змін мембранного потенціалу і лабільності м’язів.