Мати звернулася до лікаря з приводу того, що у дитини 5-ти років під дією сонячних променів на шкірі з’являються еритеми, везикулярний висип, свербіж шкіри. Лабораторні дослідження виявили зменшення вмісту заліза в сироватці крові, збільшення виділення з сечею уропорфіриногену І. Найбільш вірогідною спадковою патологією в дитини є:
- А Еритропоетична порфірія Правильна
- Б Печінкова порфірія
- В Копропорфірія
- Г Інтермітуюча порфірія
- Д Метгемоглобінемія
Чому це правильна відповідь
Клінічна картина з фотосенсибілізацією (еритема, везикули, свербіж під дією сонячного світла в дитинстві) та лабораторні дані (гіпосидеремія, масивне виділення уропорфіриногену I з сечею) є патогномонічними для вродженої еритропоетичної порфірії (хвороба Гюнтера). Захворювання зумовлене мутаціями гена UROS (уропорфіриноген-III-синтаза) в кістковому мозку, що призводить до різкого зниження активності цього ферменту в еритроїдних попередниках. В нормі уропорфіриноген-III-синтаза разом з уропорфіриноген-I-синтазою (порфобіліногендеаміназа) каталізує замикання лінійного тетрапіропу гідроксиметилбілану в циклічну структуру уропорфіриногену III; при дефіциті UROS відбувається неферментативне спонтанне замикання гідроксиметилбілану в уропорфіриноген I, який далі перетворюється в копропорфіриноген I і накопичується в еритроцитах та кістковому мозку. Уропорфіриноген I і копропорфіриноген I окиснюються до фотоактивних порфіринів I, які при поглинанні світла довжиною хвилі 400–410 нм (синє світло) збуджуються, передають енергію на кисень з утворенням синглетного кисню та інших АФК, що викликають пероксидацію мембран еритроцитів, лізис і вивільнення порфіринів у плазму. Порфірини відкладаються в шкірі, викликаючи тяжку фотосенсибілізацію з бульозними ураженнями, а також в зубах (еритродонтія) і кістках. Гемоліз еритроцитів призводить до гіпосидеремії та вторинної анемії. Інші порфірії (печінкові, інтермітуюча, копропорфірія) проявляються в дорослому віці, не супроводжуються масивним виділенням уропорфіриногену I і не мають фоточутливості в дитинстві. Таким чином, саме вроджена еритропоетична порфірія з дефіцитом уропорфіриноген-III-синтази є єдиною патологією, що пояснює всю клініко-лабораторну картину.