В експерименті ізольований м’яз жаби ритмічно подразнюють електричними імпульсами. Кожний наступний імпульс припадає на період розслаблення попереднього скорочення. Яке скорочення виникає?

Чому це правильна відповідь

Ритмічне подразнення м’яза в умовах, коли кожен наступний імпульс надходить у фазу розслаблення попереднього скорочення, призводить до часткового накладання механічних відповідей. М’яз не встигає повністю повернутися до початкової довжини, але між скороченнями зберігається помітне розслаблення. На клітинному рівні це пояснюється динамікою іонів Ca²⁺ у саркоплазмі. Після кожного потенціалу дії кальцій вивільняється із саркоплазматичного ретикулума, а його зворотне закачування ще не завершене до моменту наступного імпульсу, тому базальний рівень Ca²⁺ залишається підвищеним. На мембранному рівні кожен потенціал дії відкриває потенціалзалежні кальцієві канали, що запускає новий цикл скорочення. Часткова сумація кальцієвих сигналів збільшує кількість активних актин-міозинових містків порівняно з одиночним скороченням. На органному рівні це проявляється серією скорочень, між якими напруження м’яза знижується, але не до нуля. Графічно така відповідь має вигляд хвилеподібної, «зубчастої» кривої, що є характерною ознакою даного типу тетанусу. Зворотні зв’язки реалізуються через поступове накопичення внутрішньом’язового напруження та зміну концентрації Ca²⁺, що стабілізує форму скорочення. Саме поєднання сумації скорочень із наявністю фаз часткового розслаблення визначає формування зубчастого тетанусу.