У людини вимірюють енерговитрати натщесерце, лежачи, в умовах фізичного і психічного спокою, при температурі комфорту. В який час енерговитрати будуть найбільшими?

Чому це правильна відповідь

Вимірювання енерговитрат у стані натще, фізичного і психічного спокою та термонейтральності відповідає визначенню основного обміну. Його величина не є сталою протягом доби, а підлягає добовим біоритмам, сформованим центральними механізмами регуляції. На системному рівні добові коливання основного обміну зумовлені активністю гіпоталамо-гіпофізарних структур, які координують циркадні ритми обміну речовин. Впродовж дня поступово зростає рівень метаболічної активності тканин навіть за відсутності зовнішнього навантаження. На гуморальному рівні ключову роль відіграють тиреоїдні гормони та катехоламіни, чутливість тканин до яких змінюється відповідно до часу доби. У другій половині дня їх метаболічний ефект вираженіший, що підсилює окисні процеси. На клітинному рівні в цей період підвищується інтенсивність мітохондріального дихання і синтезу АТФ, що супроводжується збільшенням теплопродукції. Це відображає максимальну готовність організму до активної діяльності наприкінці денного циклу. Зворотні зв’язки реалізуються через добову синхронізацію нейроендокринних механізмів, які знижують обмін у нічні та ранкові години і підвищують його у вечірній період. Саме тому за однакових умов основного обміну найбільші енерговитрати реєструються о 17–18 годині вечора.