Під час експерименту оцінюють рівень збудливості тканини. Який показник треба визначити для цього?

Чому це правильна відповідь

Поріг деполяризації є мінімальною величиною локальної деполяризації мембрани, при якій відкривається достатня кількість напруго-залежних Na⁺-каналів для запуску регенеративного потенціалу дії. Збудливість тканини визначається саме цим рівнем, оскільки нижчий поріг означає вищу збудливість через легше досягнення критичної кількості відкритих каналів. Регуляція відбувається на мембранному рівні через відстань між потенціалом спокою та порогом, де гіперполяризація підвищує поріг і зменшує збудливість, а деполяризація наближає мембрану до порогу, полегшуючи генерацію ПД. Зміна порогу виникає при модуляції щільності чи кінетики Na⁺-каналів зовнішніми факторами. Механізм базується на нелінійній залежності провідності Na⁺-каналів від мембранного потенціалу, де поріг відповідає точці, в якій вхідний Na⁺-струм перевищує вихідний K⁺-струм, запускаючи лавиноподібну деполяризацію. Вимірювання порогу силою чи реобазою безпосередньо характеризує збудливість тканини. Зворотний зв’язок реалізується через інактивацію Na⁺-каналів після ПД та активацію K⁺-каналів, що повертає мембрану до спокою та відновлює пороговий рівень для наступного збудження. Саме поріг деполяризації є ключовим показником збудливості, оскільки визначає мінімальну силу подразника, необхідну для генерації потенціалу дії. Інші параметри, як амплітуда чи тривалість ПД, відображають властивості вже запущеного збудження, а не легкість його ініціації.