MedOnline Тренуватись онлайн

Анаеробне розщеплення глюкози до молочної кислоти регулюється відповідними ферментами. Укажіть, який фермент є головним регулятором цього процесу.

Чому це правильна відповідь

У даному випадку йдеться про регуляцію вуглеводного та енергетичного обміну, а саме анаеробного гліколізу — процесу розщеплення глюкози до молочної кислоти з утворенням АТФ без участі кисню. Анаеробний гліколіз має критичне значення для енергозабезпечення тканин з обмеженим постачанням кисню, таких як еритроцити, працюючі скелетні м’язи та мозок у гіпоксичних умовах. Центральним регуляторним етапом гліколізу є реакція фосфорилювання фруктозо-6-фосфату до фруктозо-1,6-бісфосфату, яку каталізує фосфофруктокіназа. Ця реакція є незворотною в умовах клітини і визначає швидкість усього гліколітичного шляху. Саме тому фосфофруктокіназа вважається ключовим та швидкість-обмежувальним ферментом анаеробного розщеплення глюкози. Механізм дії фосфофруктокінази тісно пов’язаний з енергетичним статусом клітини. Фермент використовує АТФ як донор фосфатної групи, але водночас АТФ виступає алостеричним інгібітором. При високому рівні АТФ активність фосфофруктокінази знижується, що гальмує гліколіз, тоді як накопичення АМФ і АДФ свідчить про енергетичний дефіцит і активує фермент. Додатково активність фосфофруктокінази регулюється рН середовища та концентрацією фруктозо-2,6-бісфосфату — потужного алостеричного активатора. При анаеробних умовах накопичення молочної кислоти знижує рН, що гальмує фосфофруктокіназу і запобігає надмірному закисленню клітини. Таким чином забезпечується тонкий баланс між потребою в енергії та захистом клітинних структур. Порушення регуляції фосфофруктокінази призводить до серйозних метаболічних наслідків, зокрема до зниження утворення АТФ в умовах гіпоксії або до надмірного лактатоутворення. Це має клінічне значення при ішемічних станах, інтенсивному фізичному навантаженні та спадкових ферментопатіях гліколізу. Отже, правильність відповіді "Фосфофруктокіназа" зумовлена тим, що саме цей фермент каталізує ключову незворотну і швидкість-лімітуючу реакцію гліколізу та є головною мішенню алостеричної регуляції анаеробного розщеплення глюкози до молочної кислоти.

Чому інші варіанти не підходять

Лактатдегідрогеназа
Лактатдегідрогеназа каталізує відновлення пірувату до лактату з одночасним окисненням НАДН до НАД+. Цей фермент забезпечує регенерацію НАД+, необхідного для гліколізу, але не визначає швидкість усього процесу. Він не є головним регулятором анаеробного розщеплення глюкози.
Глюкозо 6-фосфат ізомераза
Глюкозо-6-фосфат ізомераза каталізує оборотне перетворення глюкозо-6-фосфату у фруктозо-6-фосфат. Ця реакція не є швидкість-обмежувальною і не має ключового регуляторного значення. Вона не визначає інтенсивність анаеробного гліколізу.
Енолаза
Енолаза каталізує оборотне перетворення 2-фосфогліцерату у фосфоенолпіруват. Хоча цей етап важливий для утворення високоенергетичного субстрату, він не є основною точкою регуляції гліколізу. Активність енолази не визначає швидкість процесу в цілому.
Альдолаза
Альдолаза забезпечує розщеплення фруктозо-1,6-бісфосфату на дві тріозофосфатні молекули. Ця реакція є оборотною і не підлягає тонкій алостеричній регуляції. Тому альдолаза не є головним регулятором анаеробного гліколізу.

Це одне питання з бази КРОК

У КРОК-хабі ці ж питання можна проходити з підрахунком результату, з роботою над помилками, статистикою за темами й системами, архівом і схожими тестами.

Схожі питання — Аеробне та анаеробне окиснення глюкози