Чому під час першого вдиху новонародженого обсяг повітря, яке видихається, є у 2-3 рази меншим, ніж обсяг, який вдихається?

Чому це правильна відповідь

Перший вдих новонародженого долає високий поверхневий натяг колабованих альвеол завдяки значному негативному внутрішньоплевральному тиску, створюваному діафрагмою та міжреберними м'язами на органному рівні. Великий об'єм вдихуваного повітря розправляє альвеоли, але сурфактант, синтезований пневмоцитами II типу, знижує поверхневий натяг лише після контакту з повітрям, дозволяючи стабілізацію розправлених альвеол. Під час першого видиху частина повітря залишається в альвеолах через неповне спадання завдяки сурфактанту та еластичній тязі легеневої тканини, формуючи залишковий об'єм у раніше колабованих легенях. Цей залишковий газ після першого видиху додається до резервного об'єму видиху, створюючи функціональну залишкову ємність як суму залишкового об'єму та резервного об'єму видиху. Зворотний зв'язок реалізується підвищенням комплаєнсу легень після розправлення, що полегшує подальші дихальні цикли та стабілізує ФЗЄ на рівні близько 30–40% від загальної ємності. Цей механізм забезпечує більший вдих порівняно з видихом саме за рахунок первинного формування ФЗЄ, запобігаючи повторному колапсу альвеол і підтримуючи газообмін з перших циклів дихання.