Анатомічний мертвий простір - це частина повітря, яка залишається в повітроносних шляхах після видиху. В якій із наведених нижче ситуацій відбудеться зменшення анатомічного мертвого простору?

Чому це правильна відповідь

Анатомічний мертвий простір визначається об’ємом повітроносних шляхів, у яких відсутній газообмін, оскільки ці відділи не містять альвеол і не контактують з легеневими капілярами. Він включає носову порожнину, глотку, гортань, трахею та бронхи до рівня термінальних бронхіол, і його величина прямо залежить від довжини та об’єму цього шляху. Регуляція цього показника має органний та фізичний характер, оскільки визначається геометрією дихальних шляхів, а не активною нейрогуморальною регуляцією. Будь-яке анатомічне скорочення шляху руху повітря від зовнішнього середовища до альвеол автоматично зменшує об’єм повітря, що не бере участі в газообміні. Накладання трахеостоми створює прямий отвір у трахеї, через який повітря надходить без проходження через верхні дихальні шляхи. У результаті з дихального шляху виключаються порожнина носа, глотка і гортань, які в нормі складають значну частину анатомічного мертвого простору. Формування ефекту зменшення мертвого простору пояснюється тим, що після видиху менший об’єм повітря залишається у провідних шляхах. При наступному вдиху більша частка вдихуваного об’єму досягає альвеол, що підвищує ефективність вентиляції без зміни альвеолярного газообміну. Зворотні зв’язки дихального контролю при цьому не є визначальними, оскільки зменшення анатомічного мертвого простору є прямим наслідком зміни будови дихального шляху. Саме механічне скорочення провідної частини робить трахеостому єдиною умовою серед наведених, що реально зменшує анатомічний мертвий простір.