При переведенні погляду на близько розташований об’єкт, заломна сила оптичних середовищ ока збільшилася на 10 діоптрій. Це є результатом зміни стану такої структури ока:

Чому це правильна відповідь

Збільшення заломної сили ока на 10 діоптрій при фіксації ближнього об'єкта відбувається за рахунок акомодації, де кришталик потовщується та збільшує свою кривизну, підвищуючи рефракцію. На органному рівні це реалізується скороченням циліарного м'яза, який іннервується парасимпатично через третій черепний нерв, розслаблюючи циннові зв'язки та дозволяючи кришталику за рахунок еластичності капсули приймати більш опуклу форму. Зміна форми кришталика зменшує фокусну відстань, переміщуючи фокус на сітківку для чіткого зображення ближніх об'єктів. Регуляція відбувається на клітинному рівні в циліарному м'язі через мускаринові M3-рецептори, активація яких підвищує внутрішньоклітинний Ca2+ та скорочує гладкі міоцити, зменшуючи натяг циннових зв'язок. Кришталик, позбавлений натягу, потовщується в передньо-задньому напрямку на 0.4–0.5 мм, збільшуючи передню кривизну сильніше за задню за рахунок градієнта еластичності волокон. Амплітуда акомодації до 10 діоптрій відповідає максимальній зміні рефракції у молодому оці при повному розслабленні зв'язок. Зворотний зв'язок реалізується через рефлекс акомодації, де розфокусоване зображення на сітківці активує коркові зони зору, низхідні шляхи до ядра Едінгера-Вестфаля та парасимпатичну еферентацію до циліарного м'яза. При чіткому зображенні рефлекс гальмується, підтримуючи стабільну рефракцію. Це забезпечує точну фокусацію без коливань за рахунок негативного зворотного зв'язку від сітківки. Кришталик є єдиною змінною лінзою ока, бо рогівка та скловидне тіло мають фіксовану рефракцію, а волога камер не впливає на заломлення суттєво. Зміна форми кришталика компенсує паралельні промені від ближніх об'єктів, конвергуючи їх на сітківці без участі інших структур. Механізм базується на еластичності капсули та пасивній деформації під дією циліарного м'яза.