Для лікування бактеріальної пневмонії було призначено бензилпеніциліну натрієву сіль. Який механізм антимікробної дії препарату?

Чому це правильна відповідь

Бензилпеніциліну натрієва сіль належить до природних β-лактамних антибіотиків групи пеніцилінів і чинить бактерицидну дію виключно на грампозитивні та деякі грамнегативні бактерії в фазі активного росту. Механізм дії полягає в необоротному зв’язуванні з пеніцилінзв’язуючими білками (ПЗБ, транс- та карбоксипептидазами) бактеріальної клітинної стінки, що блокує кінцеву стадію синтезу пептидоглікану — транс-пептидацію між пептидними ланцюгами сусідніх N-ацетилмурамових кислот. В результаті порушується перехресне зшивання пептидоглікану, стінка втрачає міцність і під дією високого внутрішньоклітинного осмотичного тиску відбувається лізис бактерії. Пеніциліни діють тільки на мікроорганізми, що синтезують клітинну стінку (фаза росту та поділу), тому неактивні проти мікоплазм, хламідій, рикетсій та L-форм. Бактерицидність посилюється при комбінації з інгібіторами β-лактамаз (клавуланова кислота, сульбактам), оскільки ферменти руйнують β-лактамне кільце до зв’язування з ПЗБ. Фармакокінетично бензилпеніцилін натрієва сіль вводиться парентерально (в/м, в/в), швидко створює високі концентрації в плазмі, добре проникає в тканину легень, плевральну рідину, але погано проходить через ГЕБ при неушкоджених мозкових оболонках. Виводиться переважно нирками шляхом тубулярної секреції (80 %) та клубочкової фільтрації, період напіввиведення 30–60 хв, тому вводиться 4–6 разів на добу. При нирковій недостатності період напіввиведення подовжується, потрібна корекція дози. Клінічно бензилпеніцилін залишається препаратом вибору при пневмококовій, стрептококовій та менінгококовій інфекціях, сибірці, газовій гангрені. Основні побічні ефекти — алергічні реакції (до анафілаксії), нейротоксичність при дуже високих дозах (судоми через антагонізм ГАМК). Саме пригнічення синтезу клітинної стінки є унікальним механізмом β-лактамів і чітко відрізняє їх від усіх інших класів антибіотиків.