В експерименті необхідно оцінити рівень збудливості тканини. Для цього доцільно визначити:

Чому це правильна відповідь

Збудливість тканини визначається тим, наскільки легко мембрана клітини переходить від стану спокою до генерації потенціалу дії. Кількісно це відображається мінімальною величиною деполяризації, за якої запускається лавиноподібне відкривання потенціалзалежних натрієвих каналів. Саме ця мінімальна величина і є порогом деполяризації, тому він безпосередньо характеризує здатність тканини відповідати на подразнення. Регуляція збудливості реалізується на мембранному та клітинному рівнях, оскільки залежить від співвідношення іонних струмів через мембрану. Поріг деполяризації визначається балансом між вхідним натрієвим струмом і вихідним калієвим струмом у початкову фазу збудження. Коли деполяризація досягає порога, натрієві канали відкриваються швидше, ніж відбувається компенсація калієвим струмом, що і робить генерацію потенціалу дії неминучою. Іонною основою порога деполяризації є кінетика потенціалзалежних натрієвих каналів та вихідний калієвий струм витоку. Зміна кількості доступних натрієвих каналів або провідності мембрани для калію зміщує поріг у бік меншої або більшої деполяризації. Тому саме поріг відображає функціональний стан мембрани і є чутливим показником збудливості. Формування відповіді полягає у тому, що при досягненні порога система переходить у режим позитивного зворотного зв’язку. Вхід натрію додатково деполяризує мембрану, що відкриває ще більше натрієвих каналів і швидко переводить клітину у фазу піку потенціалу дії. Якщо деполяризація не досягає порогового рівня, позитивний зворотний зв’язок не запускається і потенціал дії не виникає. Таким чином, поріг деполяризації є критичною межею між відсутністю та наявністю відповіді, тому він найбільш точно відображає рівень збудливості тканини. Чим нижчий поріг, тим менша сила стимулу потрібна для запуску потенціалу дії, і тим вищою є збудливість.