Обстежуваний знаходиться у фазі повільнохвильового глибокого сну. Про це свідчить реєстрація на ЕЕГ таких хвиль:

Чому це правильна відповідь

Фаза повільнохвильового глибокого сну характеризується максимальною синхронізацією електричної активності нейронів кори великих півкуль. У цей стані великі популяції коркових нейронів переходять у режим чергування фаз гіперполяризації та деполяризації з низькою частотою, що безпосередньо формує дельта-ритм на електроенцефалограмі. Регуляція цього стану відбувається на системному та клітинному рівнях через взаємодію кори, таламуса та стовбурових структур. Зниження активуючого впливу висхідної ретикулярної формації призводить до домінування таламокортикальних осциляцій, у яких нейрони таламуса і кори входять у спільний повільний ритм з частотою менше 4 Гц. Мембранною основою дельта-хвиль є циклічні зміни іонної провідності нейронів, зокрема активація калієвих струмів і періодичне закриття потенціалзалежних кальцієвих і натрієвих каналів. Це створює тривалі фази гіперполяризації, під час яких нейрони тимчасово втрачають здатність відповідати на сенсорні стимули, що забезпечує глибину сну. Формування дельта-ритму супроводжується різким зниженням сенсорного потоку до кори та ослабленням коркових зворотних зв’язків, які підтримують стан неспання. У результаті електрична активність стає повільною, великоамплітудною та синхронною, що є типовим для глибоких стадій повільнохвильового сну. Зворотні зв’язки між корою і таламусом у цьому стані підтримують стабільність дельта-активності, оскільки кожна хвиля гіперполяризації створює умови для наступного синхронного розряду. Саме така організація нейронної активності робить дельта-хвилі на ЕЕГ надійним і специфічним показником глибокого повільнохвильового сну.