У хворого 26-ти лет, що приймав високоефективний протитуберкульозний засіб, наприкінці курсу лікування розвинувся периферичний неврит. Який препарат викликав ускладнення?

Чому це правильна відповідь

Ізоніазид є ключовим протитуберкульозним препаратом першої лінії, механізм дії якого полягає в інгібуванні синтезу міколових кислот — унікального компонента клітинної стінки Mycobacterium tuberculosis — шляхом пригнічення ферменту іноіл-АCP-редуктази (InhA) та каспази KatG-залежної активації. Найчастішим і дозозалежним побічним ефектом ізоніазиду є периферична нейропатія, яка розвивається внаслідок дефіциту активної форми піридоксину (вітаміну В6). Ізоніазид та його метаболіт гідразин конкурують з піридоксалем-5-фосфатом, прискорюють його екскрецію з сечею та утворюють неактивні гідразони, що призводить до порушення синтезу ГАМК — основного гальмівного медіатора в ЦНС та периферичних нервах. Клінічно це проявляється симетричною сенсорно-руховою полінейропатією з парестезіями, печінням у дистальних відділах кінцівок, зниженням вібраційної чутливості, а при тяжкому перебігу — атрофією м’язів і арефлексією. Ризик нейротоксичності особливо високий у повільних ацетилювачів (генетично зумовлена недостатність N-ацетилтрансферази-2), у пацієнтів з дефіцитом харчування, алкоголізмом, цукровим діабетом, ВІЛ-інфекцією та при супутньому прийомі інших нейротоксичних препаратів. Класичним профілактичним заходом є призначення піридоксину, що повністю попереджає або значно зменшує вираженість периферичного невриту при збереженні протитуберкульозної активності ізоніазиду. Жоден інший препарат першої лінії не викликає саме піридоксинзалежну нейропатію як характерне ускладнення. Фармакокінетично ізоніазид швидко всмоктується, добре проникає в тканини та ліквор, метаболізується в печінці шляхом ацетилювання з утворенням ацетилізоніазиду та гідразину, виводиться переважно нирками. У повільних ацетилювачів концентрація активного ізоніазиду в плазмі вища, що додатково підвищує ризик нейротоксичності при стандартних дозах. Таким чином, розвиток периферичного невриту наприкінці курсу лікування є класичним і практично патогномонічним ускладненням терапії саме ізоніазидом.