При алкаптонурії відбувається надмірне виділення гомогентизинової кислоти із сечею. З порушенням метаболізму якої амінокислоти пов’язано виникнення цього захворювання?

Чому це правильна відповідь

Алкаптонурія є класичним прикладом спадкової ферментопатії амінокислотного обміну, що безпосередньо пов’язана з порушенням катаболізму тирозину. Тирозин належить до глюко- і кетогенних амінокислот та в нормі розщеплюється через послідовність реакцій до фумарату і ацетоацетату, які включаються відповідно в цикл трикарбонових кислот та кетогенний обмін. Центральною ланкою патогенезу алкаптонурії є дефіцит ферменту гомогентизат-1,2-діоксигенази, який каталізує перетворення гомогентизинової кислоти на малеїлацетоацетат у шляху катаболізму тирозину. Цей фермент локалізований у цитозолі клітин, переважно гепатоцитів і клітин нирок. За його відсутності або різкому зниженні активності гомогентизинова кислота не може далі метаболізуватися і накопичується в організмі. Надлишок гомогентизинової кислоти частково виводиться із сечею, де вона легко окиснюється з утворенням темних пігментів, що зумовлює характерне потемніння сечі при стоянні. Інша частина гомогентизинової кислоти відкладається у сполучній тканині, хрящах та суглобах у вигляді полімеризованих пігментів, що лежить в основі охронозу та прогресуючого ураження опорно-рухового апарату. Біохімічно цей стан чітко вказує саме на порушення метаболізму тирозину, оскільки гомогентизинова кислота є проміжним продуктом виключно його катаболічного шляху. Фенілаланін також бере участь у цьому каскаді, але лише як попередник тирозину, тоді як безпосереднє накопичення гомогентизинової кислоти відбувається саме на етапі розщеплення тирозину. Отже, ключовою біохімічною ознакою алкаптонурії є блок у катаболізмі тирозину на рівні гомогентизинової кислоти, що однозначно визначає тирозин як амінокислоту, порушення метаболізму якої лежить в основі цього захворювання.