Обстежуваний знаходиться у фазі швидкохвильового сну. При цьому на ЕЕГ реєструється:

Чому це правильна відповідь

Швидкохвильовий сон характеризується десинхронізованою активністю кори великого мозку, що проявляється на ЕЕГ низькоамплітудними швидкими β-хвилями з частотою 13–30 Гц. Ця активність виникає через тонічне збудження таламокортикальних і кортикокортикальних нейронів за рахунок холінергічної активації з дорсального понтинного ретикулярного ядра, яке блокує повільні осциляції таламуса. Регуляція відбувається на системному рівні через реципрокну взаємодію холінергічних і моноамінергічних нейронів стовбура мозку, де під час REM-фази активність серотонінергічних і норадренергічних нейронів ядра шва та локус церулеус різко знижується. Це знімає гальмування з холінергічних нейронів, викликаючи швидку десинхронізовану активність кори, подібну до стану активного пильнування. Механізм базується на активації мускаринових і нікотинових холінорецепторів у таламусі та корі, що підвищує мембранну провідність для Na⁺ і Ca²⁺, переводячи нейрони в тонічний режим деполяризації. В результаті генеруються швидкі β-хвилі замість повільних синхронізованих осциляцій не-REM сну. Зворотний зв’язок реалізується через періодичне відновлення моноамінергічної активності, що завершує REM-епізод і переходить до іншої фази сну. Саме β-хвилі відображають десинхронізацію кори під час швидкохвильового сну, роблячи ЕЕГ-патерн подібним до пильнування, незважаючи на глибокий сон. Ця активність забезпечує обробку пам’яті та емоційну регуляцію, оскільки десинхронізована кора дозволяє внутрішню активацію без зовнішніх стимулів.