Струми надвисокої частоти (НВЧ), що застосовуються у фізіотерапії, не викликають збудження, а зумовлюють лише тепловий ефект на тканини. Як можна пояснити це явище?

Чому це правильна відповідь

Збудження нервової або м’язової тканини можливе лише за умови, що електричний стимул не тільки досягає порогової сили, але й діє протягом мінімального часу, необхідного для розвитку потенціалу дії. Цей часовий параметр визначається фізіологічними властивостями мембрани і процесами зарядження. На мембранному рівні для ініціації потенціалу дії необхідне накопичення критичної деполяризації, що забезпечується відкриттям потенціалзалежних Na+-каналів. Якщо стимул діє надто коротко, мембрана не встигає досягти порогового рівня деполяризації, навіть за значної миттєвої напруги. Струми надвисокої частоти характеризуються надзвичайно малою тривалістю окремих імпульсів, яка значно коротша за хронаксію збудливих тканин. У результаті мембранна ємність не встигає зарядитися до критичного рівня, і електричне збудження не формується. Енергія НВЧ-струмів при цьому поглинається тканинами за рахунок коливального руху іонів і диполів води, що призводить до перетворення електричної енергії на тепло. Тепловий ефект реалізується без участі механізмів мембранної збудливості. Таким чином, відсутність збудження пояснюється саме тим, що тривалість стимулу є меншою за мінімальний час, необхідний для запуску потенціалу дії. Це робить неможливою електрофізіологічну відповідь, залишаючи лише теплову дію.