У мазку з нальоту на мигдаликах хворого з підозрою на дифтерію виявлено палички синього кольору з потовщеннями на полюсах. Який метод фарбування мазків було використано?

Чому це правильна відповідь

У даному випадку йдеться про бактеріальну інфекцію верхніх дихальних шляхів, збудником якої є Corynebacterium diphtheriae — грампозитивна паличка з характерною булавоподібною формою. Ці бактерії мають нерівномірну товщину клітини з потовщеннями на полюсах, що зумовлено наявністю метахроматичних зерен волютину. Саме ця морфологічна особливість є ключовою для їх ідентифікації при мікроскопії. Corynebacterium diphtheriae не утворює спор і капсул, є нерухомою бактерією та зазвичай розташовується у мазках під кутом одна до одної у вигляді «палісад», «римських цифр» або «букв V і L». Її клітинна стінка містить міколові кислоти, але основною діагностичною ознакою при світловій мікроскопії є саме полярні зерна волютину, які потребують спеціальних методів фарбування. Метод фарбування за Леффлером застосовується для швидкого виявлення коринебактерій у клінічному матеріалі. При цьому методі палички Corynebacterium diphtheriae фарбуються у синій колір, а полярні потовщення стають добре помітними. Це дозволяє швидко запідозрити дифтерію ще до отримання результатів бактеріологічного посіву або токсигенності штаму. З діагностичної точки зору матеріалом для дослідження є мазки з нальоту на мигдаликах або слизової оболонки зіву. Саме мікроскопія із застосуванням фарбування за Леффлером є одним з первинних методів лабораторної діагностики, що дозволяє орієнтовно підтвердити наявність збудника. Інші методи, такі як посів або визначення токсигенності, застосовуються на наступних етапах. Імунітет при дифтерії пов’язаний насамперед із нейтралізацією дифтерійного екзотоксину антитілами, а профілактика базується на застосуванні анатоксину. У цій задачі ключовою мікробіологічною ознакою є синє забарвлення паличок з полярними потовщеннями, що є типовим результатом саме фарбування за Леффлером, і чітко відмежовує цей метод від інших варіантів.