Хворому на шизофренію призначено аміназин для купіювання психічного стану. Вкажіть механізм дії препарату:

Чому це правильна відповідь

Аміназин (хлорпромазин) належить до класичних (типових) нейролептиків групи фенотіазинів і є прототипом антипсихотичних засобів, що застосовуються для купіювання продуктивної психотичної симптоматики при шизофренії. Фармакологічний процес тут є переважно рецепторним: препарат знижує патологічно посилену дофамінергічну нейротрансмісію у певних нейрональних шляхах ЦНС, що призводить до антипсихотичного, седативного та протиблювотного ефектів. Ключова “вісь” антипсихотичної дії типових нейролептиків історично і механістично пов’язана саме з антагонізмом дофамінових D2-рецепторів. Механізм “Блокада Д2-дофамінових рецепторів” означає конкурентний антагонізм на постсинаптичних D2-рецепторах, насамперед у мезолімбічній системі, де надлишкова дофамінова активність корелює з маренням, галюцинаціями та психомоторним збудженням. D2-рецептори є Gi/Go-зв’язаними: у нормі їх активація гальмує аденілатциклазу, знижує внутрішньоклітинний cАМФ, модулює іонні канали та вивільнення медіаторів. Коли аміназин блокує D2-рецептори, він “зрізає” дофамінергічний вплив на нейронні мережі, нормалізуючи дисбаланс сигналів, що клінічно проявляється зменшенням психотичної продукції та зниженням афективно-рухової напруги. Важливо, що D2-блокада не є ізольованою в профілі аміназину: фенотіазини також мають антагонізм до H1-гістамінових, М-холінорецепторів та α1-адренорецепторів, що додає виражений седативний ефект, ортостатичну гіпотензію й антихолінергічні явища. Проте саме D2-антагонізм визначає антипсихотичну дію і водночас пояснює характерні небажані ефекти: екстрапірамідні розлади через блокаду D2 у нігростріарному шляху, гіперпролактинемію через блокаду D2 у тубероінфундибулярному шляху та протиблювотний ефект через блокаду D2 у тригерній зоні блювання. Тобто клінічний “пакет” типового нейролептика логічно випливає з того, що основна мішень — D2-рецептор у ЦНС. З погляду фармакокінетики аміназин є ліпофільним засобом, добре проникає в ЦНС, має значний ефект першого проходження та інтенсивно метаболізується в печінці, що зумовлює варіабельність концентрацій і ризик кумуляції при тривалій терапії. Зв’язування з білками і тканинний розподіл сприяють тривалішому перебуванню в організмі, а печінкова дисфункція або взаємодії з інгібіторами/індукторами метаболічних систем можуть змінювати ефективність і токсичність. Однак ці фармакокінетичні моменти не змінюють головного: для купіювання психотичного стану базовою фармакодинамічною мішенню аміназину є D2-рецептор. Отже, правильність відповіді визначається тим, що антипсихотичний ефект типових нейролептиків при шизофренії найбільш прямо та причинно пов’язаний із блокадою D2-дофамінових рецепторів у мезолімбічному шляху. Інші запропоновані механізми або належать іншим класам психотропних засобів, або не пояснюють типового антипсихотичного профілю аміназину, включно з його очікуваними центральними та системними побічними ефектами.