Хворому на сепсис призначили антимікробний препарат з групи фторхінолонів. Оберіть його серед наведених препаратів:

Чому це правильна відповідь

Ципрофлоксацин належить до фторхінолонів ІІ покоління і є інгібітором бактеріальних ДНК-гірази (топоізомерази ІІ) та топоізомерази IV, що призводить до порушення суперспіралізації та реплікації ДНК, блокади синтезу білка та загибелі бактерій з бактерицидним ефектом. На молекулярному рівні зв’язування з субодиницею A ДНК-гірази стабілізує комплекс фермент-ДНК, утворюючи розриви в молекулі ДНК, що активує SOS-відповідь і призводить до фрагментації хромосоми. Спектр дії охоплює широкий діапазон грамнегативних бактерій (Enterobacteriaceae, Pseudomonas aeruginosa, Haemophilus influenzae, Neisseria spp.), а також деякі грампозитивні (Staphylococcus aureus, включаючи метицилінчутливі штами) та атипові збудники (Legionella, Chlamydia), що робить ципрофлоксацин препаратом резерву при тяжких госпітальних інфекціях, сепсисі, інфекціях сечовивідних шляхів, абдомінальних інфекціях та нейтропенічній лихоманці. Фармакокінетично ципрофлоксацин має високу біодоступність при пероральному прийомі (70–80 %), добре проникає в тканини та рідини організму (включаючи кістки, простату, СМР), виводиться переважно нирками (як незмінений препарат та метаболіти), має період напіввиведення 4–6 годин, що дозволяє прийом двічі на добу. Клінічно ципрофлоксацин є препаратом вибору або резерву при сепсисі, спричиненому грамнегативною флорою (особливо Pseudomonas aeruginosa), інфекціях нижніх дихальних шляхів у пацієнтів з муковісцидозом, тяжких інфекціях сечовивідних шляхів та при непереносимості β-лактамів. Побічні ефекти (тендиніти, подовження QT, нейротоксичність, фотосенсибілізація) зумовлені інгібуванням еукаріотичних топоізомераз, впливом на ГАМК-рецептори та порушенням синтезу колагену. Саме належність до фторхінолонів та бактерицидна дія на грамнегативну флору робить ципрофлоксацин єдиним правильним вибором при сепсисі серед запропонованих варіантів.