У дитини з білявим волоссям, блідою шкірою відмічається збільшений тонус м’язів, судоми та розумова відсталість. В крові підвищений рівень фенілаланіну. Який з перелічених методів необхідно застосувати для встановлення діагнозу цієї ензимопатії?

Чому це правильна відповідь

Клінічна картина з білявим волоссям, блідою шкірою, судомами, гіпертонусом м’язів та розумовою відсталістю при підвищеному рівні фенілаланіну в крові характерна для класичної фенілкетонурії (ФКУ), яка є спадковою ферментопатією обміну амінокислот, зумовленою дефіцитом фенілаланінгідроксилази (ФАГ) у цитозолі гепатоцитів. ФАГ каталізує реакцію фенілаланін + тетрагідробіоптерин + О₂ → тирозин + дигідробіоптерин + Н₂О, тому при її відсутності фенілаланін не перетворюється в тирозин, накопичується в крові (гіперфенілаланінемія >1200 мкмоль/л) і альтернативно метаболізується до фенілпірувату, фенілацетату та феніллактату, які виводяться з сечею (фенілкетони). Накопичення фенілаланіну та його метаболітів токсично впливає на мозок, пригнічує синтез катехоламінів і серотоніну через конкуренцію за транспорт через гематоенцефалічний бар’єр, порушує мієлінізацію та викликає тяжку розумову відсталість. Відсутність тирозину призводить до дефіциту меланіну, що проявляється депігментацією шкіри та волосся. Діагноз ФКУ встановлюється саме біохімічними методами: кількісне визначення фенілаланіну в плазмі (норма <120 мкмоль/л), проба Гатрі (бактеріальний тест на фенілаланін), визначення співвідношення фенілаланін/тирозин >20, а також виявлення фенілкетонів у сечі. Лише біохімічний метод дозволяє безпосередньо підтвердити гіперфенілаланінемію та диференціювати класичну ФКУ від дефектів біоптерину, тоді як інші методи (генеалогічний, цитогенетичний) можуть бути допоміжними, але не є первинними для встановлення діагнозу ферментопатії.