Батьки дитини 3-х років звернули увагу на потемніння кольору його сечі при відстоюванні. Об’єктивно: температура у нормі, шкірні покриви чисті, рожеві, печінка не збільшена. Назвіть імовірну причину даного стану:

Чому це правильна відповідь

Алкаптонурія — аутосомно-рецесивна ферментопатія обміну тирозину та фенілаланіну, зумовлена мутаціями гена HGD, що кодує гомогентизинат-1,2-діоксигеназу (гомогентизиновокислу оксидазу). Фермент локалізується в цитозолі гепатоцитів та ниркових канальців, містить Fe²⁺ і каталізує окисне розщеплення гомогентизинової кислоти (2,5-дигідроксифеніл оцтової кислоти) з утворенням малейлацетоацетату. При відсутності активності ферменту гомогентизинова кислота масово накопичується і виводиться з сечею (до 4–8 г/добу). Свіжа сеча має нормальний колір, але при відстоюванні або алкалізації гомогентизинат окиснюється киснем повітря до бензохінонних похідних, які полімеризуються в темно-коричневі або чорні пігменти (алкаптони), що й викликає характерне потемніння сечі на повітрі. Гомогентизинат є сильним відновником, тому в перші роки життя клініка обмежується лише потемнінням сечі та темними плямами на пелюшках чи білизні. З віком окиснені полімери гомогентизинату відкладаються в сполучній тканині (охроноз) — хрящах, сухожиллях, склерах, міжхребцевих дисках, клапанах серця, що призводить до блакитно-сірої пігментації склер і вушних хрящів, важкого деструктивного артриту (особливо хребта та великих суглобів) після 30–40 років, розривів сухожиль, клапанних вад серця. Печінка та нирки не збільшені, температура нормальна, шкіра чиста — це відрізняє алкаптонурію від гепатитів, гемолізу чи подагри. Інші патології не дають потемніння сечі саме при відстоюванні без інших гострих симптомів у 3-річної дитини. Саме дефект оксидази гомогентизинової кислоти та накопичення гомогентизинату є єдиною причиною описаної картини.