Стероїдні гормони полегшують зв'язування РНК-полімерази з промотором гена. Який етап синтезу білка у цьому разі активується?

Чому це правильна відповідь

Стероїдні гормони (глюкокортикоїди, мінералокортикоїди, естрогени, прогестерон, андрогени) є ліпофільними і легко проникають через плазматичну мембрану в цитозоль, де зв’язуються зі специфічними внутрішньоклітинними рецепторами (GR, MR, ER, PR, AR), що належать до надродини ядерних рецепторів. У неактивному стані рецептор утримується в цитозолі комплексом з білками теплового шоку (HSP90, HSP70) та імунофілінами. Зв’язування гормону викликає конформаційну зміну, дисоціацію HSP, димеризацію рецептора і транслокацію комплексу гормон-рецептор у ядро через ядерні пори. У ядрі активований рецепторний комплекс зв’язується з специфічними послідовностями ДНК — гормон-відповідальними елементами (HRE) у складі енхансерів або промоторів генів-мішеней. Зв’язування призводить до рекрутингу коактиваторів (SRC-1, CBP/p300 з гістонацетилтрансферазною активністю), хроматин-ремоделюючих комплексів (SWI/SNF) та медіаторного комплексу, що полегшує посадку РНК-полімерази II на промотор і підвищує швидкість ініціації транскрипції у десятки–сотні разів. Таким чином первинною і безпосередньою точкою дії стероїдних гормонів є саме етап транскрипції — синтез мРНК з ДНК-матриці. Регуляція транскрипції стероїдами є класичним прикладом ліганд-залежної активації генів і відбувається без залучення вторинних месенджерів (на відміну від пептидних гормонів). При тривалій дії глюкокортикоїдів чи естрогенів змінюється експресія сотень генів, що кодують ферменти, транспортні білки, рецептори та регуляторні фактори. Жоден інший етап синтезу білка (сплайсинг, процесинг, трансляція, посттрансляційна модифікація) не є первинною мішенню стероїдних гормонів і не активується ними безпосередньо.