При визначенні групи крові за системою АВ0 аглютинацію еритроцитів досліджуваної крові викликали стандартні сироватки І та II груп і не викликала III групи. Які аглютиногени містяться в цих еритроцитах?

Чому це правильна відповідь

Аглютинація еритроцитів при контакті зі стандартними сироватками I (анти-A + анти-B) та II (анти-B) груп зумовлена наявністю антигену B на мембрані еритроцитів, який зв'язується з антитілами анти-B у цих сироватках, активуючи комплемент та викликаючи перехресне зшивання еритроцитів. Відсутність аглютинації з сироваткою III групи (анти-A) пояснюється відсутністю антигену A, тому антитіла анти-A не мають мішені для зв'язування на поверхні еритроцитів. Регуляція аглютинації відбувається на мембранному рівні через взаємодію глікопротеїнових антигенів A та B, синтезованих за генами ABO, з IgM-антитілами сироваток, де кожне антитіло має кілька сайтів зв'язування, дозволяючи аглютинати еритроцити в агломерати. Сироватка I групи містить обидва типи антитіл, сироватка II — тільки анти-B, сироватка III — тільки анти-A, тому реакція з першими двома та відсутність з третьою вказує виключно на присутність антигену B. Зворотний зв'язок у системі ABO забезпечується генетичною детермінацією: алель B кодує фермент, що додає галактозу до H-антигену, формуючи B-антиген, тоді як алель O не додає цукру, залишаючи H без специфічності. У гетерозиготі B/O чи гомозиготі B/B еритроцити експресують тільки B, тому антитіла анти-A не зв'язуються, виключаючи аглютинацію з сироваткою III групи. Відсутність реакції з сироваткою III групи виникає через повну відсутність антигену A на мембрані, бо ген B не синтезує відповідний глікозилтрансферазу для його формування. Це робить еритроцити чутливими тільки до антитіл анти-B, присутніх у сироватках I та II груп, забезпечуючи точну ідентифікацію групи крові як другої (B). Саме антиген B на поверхні еритроцитів викликає аглютинацію з сироватками, що містять анти-B, тоді як відсутність A виключає реакцію з сироваткою, що містить тільки анти-A. Механізм базується на специфічності антитіл IgM до термінальних цукрових залишків антигенів, дозволяючи діагностику без хибних реакцій при правильному виконанні тесту.