У жінки 63 років є ознаки ревматоїдного артриту. Підвищення рівня якого з нижчеперелічених показників крові буде найбільш значущим для підтвердження діагнозу?

Чому це правильна відповідь

Ревматоїдний артрит є системним аутоімунним захворюванням, у якому провідним біохімічним порушенням є прискорене руйнування сполучної тканини, зокрема суглобового хряща. Хрящ складається переважно з протеогліканів, у структурі яких глікозаміноглікани (ГАГ) — хондроїтинсульфати, кератансульфати, гіалуронова кислота — відіграють ключову роль. У нормі вони забезпечують гідрофільність матриксу, амортизацію й механічну стійкість. При ревматоїдному артриті активована імунна система спричиняє хронічне запалення, унаслідок чого хондроліз у тканині значно переважає синтез протеогліканів, і продукти їхнього розпаду надходять у кров. Механізм підвищення ГАГ у крові пов’язаний із посиленим вивільненням лізосомальних гідролаз у хондроцитах, активацією металопротеїназ і посиленням катаболізму матриксу. Ензиматичний розпад протеогліканів відбувається в основному в лізосомах шляхом дії β-глюкуронідази, N-ацетилгексозамінідази, сульфатаз та інших ферментів. Зруйновані фрагменти ГАГ частково потрапляють у міжклітинний простір, а згодом — у плазму крові, підвищуючи їх сумарну концентрацію. Це є системним біохімічним маркером руйнування сполучної тканини. Регуляція нормального оновлення хряща залежить від рівня цитокінів, гормонів та локальної продукції факторів росту. При ревматоїдному артриті домінують прозапальні цитокіни (IL-1, TNF-α), які суттєво активують катаболічні ферменти, гальмуючи синтетичну активність хондроцитів. Такий зсув у регуляції призводить до прогресивного виснаження матриксу, унаслідок чого рівень ГАГ у крові постійно підвищений і корелює з активністю хвороби. Клінічно це проявляється болем у суглобах, їхнім набряком, ранковою скутістю та прогресуючою деструкцією хряща. Біохімічно саме глікозаміноглікани — найбільш чутливий індикатор деградації хрящового матриксу, на відміну від інших показників, що можуть змінюватися неспецифічно або не мають прямого зв’язку зі структурою сполучної тканини. Таким чином, підвищення сумарних глікозаміногліканів є найінформативнішим лабораторним критерієм деградації хряща при ревматоїдному артриті. Це повністю відповідає біохімічному механізму захворювання й чітко відмежовує цей варіант від інших відповідей, що відображають інші типи метаболізму.