Під час розтину тіла чоловіка, що за життя страждав на важку форму гіпотиреозу, виявлено: сполучна тканина, строма органів, жирова і хрящова тканини набряклі, напівпрозорі, слизоподібні. Мікроскопічно у тканинах виявляються зірчасті клітини з відростками, між якими знаходиться слиз. Назвіть вид дистрофії:

Чому це правильна відповідь

Стромально-судинна вуглеводна дистрофія є різновидом мезенхімальних дистрофій, що виникає в сполучній тканині при порушенні обміну глікозаміногліканів та протеогліканів. Основою процесу є накопичення кислих мукополісахаридів у стромі органів, в судинних оболонках і міжклітинній речовині. Це призводить до значного набряку, збільшення кількості слизу, розпушення та розшарування волокнистих структур. У даному випадку описана класична картина: тканини набряклі, напівпрозорі, слизоподібні, що є типовим для мукоїдного набрякання, яке є ранньою фазою цієї дистрофії. Мікроскопічно визначаються зірчасті клітини з відростками, роз’єднані між собою слизовою масою, що є характерною ознакою мукоїдного набрякання та наступного фібриноїдного перетворення. Міжклітинна речовина переходить у гельоподібний стан з високим вмістом глікозаміногліканів, що змінює фізичні властивості тканин, роблячи їх напівпрозорими та слизовими. У деяких випадках уражена тканина може мати вигляд, схожий на хрящ, через гідрофільні властивості мукополісахаридів. Патогенетичний зв’язок із гіпотиреозом полягає в тому, що тиреоїдні гормони регулюють обмін глікозаміногліканів, і при їх дефіциті відбувається прогресивне накопичення цих речовин у міжклітинній речовині. Це є основою мікседеми, яка ускладнюється генералізованими трофічними змінами сполучної тканини. Набряк, слизоподібність і збільшення маси тканин є прямим наслідком зміненого метаболізму сполучнотканинних компонентів. Наслідками цього процесу є ущільнення або, навпаки, надмірна розпушеність тканин, їх функціональна неповноцінність та порушення мікроциркуляції. У важких випадках відбувається часткове заміщення нормальної строми патологічним слизом, що може впливати на функцію органів і сприяти вторинним деструктивним змінам. Відмінною рисою є те, що це не є переважно запальний або некротичний процес, а метаболічно-структурна перебудова мезенхіми. У контексті задачі саме опис тканин як слизоподібних, напівпрозорих, а також наявність зірчастих клітин у слизовому матриксі є патогномонічними для стромально-судинної вуглеводної дистрофії, що однозначно відрізняє її від інших форм дистрофій, які не дають подібної морфологічної картини.