У дитини спостерігається затримка фізичного та розумового розвитку, глибокі порушення з боку сполучної тканини внутрішніх органів, у сечі виявлено кератансульфати. Обмін яких речовин порушений?

Чому це правильна відповідь

biochem_krok_all_tests 102 Глікозаміноглікани Описана клінічна картина (затримка фізичного та психічного розвитку, грубі порушення сполучної тканини, екскреція кератансульфатів з сечею) є типовою для мукополісахаридозів — групи лізосомних хвороб накопичення, зумовлених дефіцитом одного з ферментів, що гідролізують глікозаміноглікани (ГАГ) у лізосомах. Глікозаміноглікани (дерматансульфат, гепарансульфат, кератансульфат, хондроїтинсульфат) є лінійними поліаніонними гетерополісахаридами, що складаються з повторюваних дисахаридних одиниць (глюкуронова/ідуронова кислота + N-ацетилглюкозамін або N-ацетилгалактозамін) і синтезуються в апараті Гольджі як бічні ланцюги протеогліканів сполучної тканини, хряща, рогівки, судин. При дефіциті лізосомних гідролаз (наприклад, α-L-ідуронідази при MPS I, ідуронат-2-сульфатази при MPS II, галактозамін-6-сульфатази при MPS IVA, β-галактозидази при MPS IVB тощо) відбувається незавершене розщеплення ГАГ, їх масивне накопичення в лізосомах фібробластів, хондроцитів, гепатоцитів, нейронів і макрофагів. Накопичені ГАГ порушують нормальну архітектоніку позаклітинного матриксу, викликають деструкцію хряща, клапанів серця, рогівки, призводять до гепатоспленомегалії, кардіоміопатії, грубих рис обличчя, скелетних деформацій (дизостоз мультиплекс) та, при накопиченні в ЦНС (гепарансульфат), до тяжкої розумової відсталості. Діагностичним маркером є масивна глікозаміногліканурія — виведення з сечею не розщеплених або частково деградованих кератансульфату, дерматансульфату, гепарансульфату (у нормі їх практично немає). Жодне порушення обміну колагену, еластину, фібронектину чи гіалуронової кислоти не супроводжується екскрецією саме кератансульфатів і такою характерною клінічною картиною мукополісахаридозу. Гіалуронова кислота — несульфатований ГАГ, гідролізується гіалуронідазами поза лізосомами. Її порушення (наприклад, при синдромі Вернера) не викликає накопичення кератансульфатів і типової картини мукополісахаридозу. Порушення обміну колагену (синдроми Елерса-Данлоса, остеогенез недосконалий) проявляються гіпереластичністю шкіри, крихкістю кісток, але не глікозаміногліканурією та розумовою відсталістю. Дефіцит або порушення фібронектину впливає на адгезію клітин і загоєння ран, але не призводить до накопичення сульфатованих ГАГ у лізосомах і кератансульфатурії. Порушення еластину (синдром Вільямса, кутис лакса) викликають серцево-судинні та шкірні зміни, але не супроводжуються екскрецією кератансульфатів і розумовою відсталістю.