У дитини спостерігається затримка фізичного та розумового розвитку, глибокі порушення з боку сполучної тканини внутрішніх органів, у сечі виявлено кератансульфати. Обмін яких речовин порушений?

Чому це правильна відповідь

Клінічна картина (затримка фізичного та розумового розвитку, грубі порушення сполучної тканини, екскреція кератансульфатів із сечею) є патогномонічною для мукополісахаридозів (МПС) — групи лізосомних хвороб накопичення, зумовлених спадковим дефіцитом ферментів, що розщеплюють глікозаміноглікани (ГАГ) — дерматансульфат, гепарансульфат, кератансульфат, хондроїтинсульфат та гіалуронову кислоту. Усі ці ГАГ нормально деградуються в лізосомах за участю послідовності екзогідролаз (сульфатаз, глюкуронідаз, галактозидаз, гексозамінідаз тощо). При дефіциті будь-якого з цих ферментів (найчастіше ідуронатаза при МПС I Гурлер, ідуронат-сульфатаза при МПС II Гунтера, N-ацетилгалактозамін-6-сульфатаза при МПС IV Моркіо) відбувається масивне накопичення недеградованих або частково деградованих ГАГ у лізосомах фібробластів, хондроцитів, нейронів, гепатоцитів, макрофагів та інших клітин. Накопичення кератансульфату характерне переважно для МПС IVA та IVB (дефіциту β-галактозидази. Накопичені ГАГ викликають порушення структури позаклітинного матриксу, деформації кісток (дисостоз мультиплекс), ураження суглобів, клапанів серця, рогівки, а в ЦНС — компресію нервів та нейродегенерацію через внутрішньолізосомальне накопичення та вторинне запалення. Екскреція кератансульфатів та інших ГАГ із сечею є основним діагностичним маркером МПС. Регуляція катаболізму ГАГ залежить від правильного таргетингу лізосомних гідролаз за допомогою маннозо-6-фосфату; при дефекті ферментів лізосомальний шлях блокується, і ГАГ накопичуються навіть при нормальному синтезі. Саме порушення обміну глікозаміногліканів (а не окремих білків матриксу) призводить до системного ураження сполучної тканини та екскреції ГАГ із сечею.