Хворому поставлено діагноз газова гангрена. Після ідентифікації збудника досліджуваний матеріал необхідно знищити. Який метод слід використати?

Чому це правильна відповідь

Clostridium perfringens та інші клостридії газової гангрени є грампозитивними спороутворюючими анаеробними паличками розміром 1–1,5 × 3–8 мкм з центральним чи субтермінальним розташуванням спор, що надають клітинам форми барабанної палички чи тенісної ракетки. Спори мають багатошарову оболонку з екзоспоріумом, що забезпечує надзвичайну резистентність до нагрівання, висушування, дезінфектантів та інших факторів, дозволяючи виживати при кип’ятінні протягом годин. Вегетативні форми чутливі до кисню та високих температур, але спори вимагають жорстких умов стерилізації. Основними факторами патогенності є потужні екзотоксини, зокрема альфа-токсин (лецитиназа), що викликає некроз тканин та гемоліз, а також колагеназа, гіалуронідаза та інші ферменти, що сприяють швидкому поширенню інфекції з газоутворенням. Патогенез газової гангрени включає проникнення спор у глибокі рани з низьким окисно-відновним потенціалом, проростання в анаеробних умовах, масивну продукцію токсинів з некрозом м’язів, набряком та газоутворенням. Захворювання розвивається блискавично з високою летальністю без своєчасного втручання. Діагноз газової гангрени базується на клінічних ознаках та бактеріологічному дослідженні з посівом матеріалу з рани на анаеробні середовища, де клостридії утворюють характерні колонії з зоною гемолізу. Для знищення досліджуваного матеріалу, що містить резистентні спори клостридій, необхідна стерилізація парою під тиском в автоклаві при 121°C протягом 15–20 хвилин чи при 134°C протягом 3–5 хвилин, оскільки волога пара під тиском проникає в спори та денатурує білки. У задачі саме наявність спор збудника газової гангрени вимагає автоклавування, оскільки інші методи не гарантують повного знищення спор. Імунітет при газовій гангрені антитоксичний та антибактеріальний, але слабкий через швидкий перебіг, профілактика включає хірургічну обробку ран та анатоксичну вакцину в ризикованих ситуаціях. У задачі ключовою ознакою є спороутворююча природа збудника, що робить стерилізацію парою під тиском єдиним надійним методом для знищення інфікованого матеріалу, на відміну від методів, що ефективні лише проти вегетативних форм чи слабких спор.