В психіатричну клініку доставлений хворий 40-ка років у стані збудження, агресії, марення. Який препарат слід ввести хворому?

Чому це правильна відповідь

pharm_krok_all_tests 58 Аміназин У клінічному описі домінують гостре психомоторне збудження, агресія та марення — це типова картина гострого психотичного стану, де потрібне швидке купірування продуктивної психопатологічної симптоматики і поведінкової небезпеки. У такій ситуації препаратом вибору з наведених варіантів є типовий антипсихотик (нейролептик) із вираженим седативним ефектом і здатністю швидко зменшувати марення та збудження за рахунок центральної антагонізації дофаміну. Аміназин (хлорпромазин) є представником фенотіазинів, який класично використовували для невідкладного купірування психомоторного збудження при психозах саме завдяки поєднанню антипсихотичної дії та потужної неспецифічної седації. Базова антипсихотична дія аміназину реалізується через блокаду D2-рецепторів у мезолімбічному шляху. Саме гіперактивність дофамінергічної передачі в мезолімбічних структурах пов’язана з позитивними симптомами психозу (марення, галюцинації, виражене збудження з психотичною мотивацією), тому антагонізм D Плантаглюцин — препарат рослинного походження з гастропротекторним/обволікальним і протизапальним спрямуванням, який може застосовуватись при функціональних або запальних ураженнях ШКТ. Він не має хімічних груп для хелатування металів і не здатний зменшити біодоступну фракцію ртуті. Тому він не може бути антидотом при отруєнні сполуками ртуті, навіть якщо є шлунково-кишкові симптоми. Баррол не є класичним, загальноприйнятим антидотом для отруєнь ртуттю і не асоціюється з механізмом хелатування важких металів через тіолові групи. Антидот при ртуті повинен мати здатність зв’язувати Hg і відривати його від тканинних –SH-мішеней з подальшим виведенням комплексу. У межах цієї задачі та стандартної фармакології таким засобом є унітіол, а не Баррол. Нейромедин (іпідакрін) — інгібітор ацетилхолінестерази з периферичними холіноміметичними ефектами, який застосовують при нейропатіях, міастенічних станах, порушеннях нервово-м’язової передачі. Він не є хелатором і не нейтралізує ртуть, а його холінергічна активація може навіть погіршувати деякі вегетативні симптоми (гіперсалівація, бронхоспазм, брадикардія) у токсикологічного пацієнта. Отже він не відповідає причинній терапії отруєння ртуттю.