У пацієнта 21-го року при очікуванні екстракції зуба виникло сильне відчуття страху. Який з препаратів йому слід призначити для усунення цього відчуття?

Чому це правильна відповідь

Діазепам належить до бензодіазепінів і чинить виражений анксіолітичний ефект, який реалізується через позитивну алостеричну модуляцію ГАМКA-рецепторів у лімбічній системі, мигдалині та префронтальній корі. Препарат підвищує афінність ГАМК до рецептора, збільшує частоту відкривання хлорних каналів, викликає гіперполяризацію нейронів і пригнічує надмірну збудливість нейрональних мереж, відповідальних за формування тривоги та страху. Саме цей механізм забезпечує швидке (вже через 15–30 хв після сублінгвального чи внутрішньом’язового введення) і надійне усунення гострого ситуативного страху, наприклад, перед стоматологічними маніпуляціями, без значного порушення свідомості чи когнітивних функцій у молодих пацієнтів. На відміну від нейролептиків, бензодіазепіни не блокують дофамінові D2-рецептори, тому не викликають екстрапірамідних розладів і седативний ефект при діазепамі виражений помірно, що дозволяє пацієнту зберігати контактність і здатність виконувати інструкції лікаря. Діазепам має високу ліпофільність, швидко проникає через ГЕБ, зв’язується з білками плазми на 98 %, метаболізується в печінці з утворенням активних метаболітів (десметилдіазепам, темазепам, оксазепам), що забезпечує тривалу дію (до 48–72 год), але при одноразовому застосуванні для премедикації не призводить до значної кумуляції у молодих осіб. Клінічно діазепам є препаратом вибору для купірування гострої тривоги, панічних атак, страху перед інвазивними процедурами, оскільки швидко і селективно пригнічує емоційну складову стресової реакції, не викликаючи вираженої м’язової релаксації чи сонливості в малих дозах. Саме поєднання швидкого початку анксіолітичної дії, високої ефективності та відносної безпеки при разовому застосуванні робить діазепам оптимальним у ситуації очікування екстракції зуба в молодого пацієнта.