У людини зменшений діурез, гіпернатріємія, гіпокаліємія. Гіперсекреція якого гормону може бути причиною таких змін?

Чому це правильна відповідь

Зменшення діурезу при одночасному підвищенні концентрації натрію та зниженні концентрації калію у плазмі є прямим наслідком посиленої канальцевої реабсорбції натрію і води та секреції калію в нефроні. Альдостерон діє переважно на дистальні звивисті канальці та збірні трубочки, де він змінює транспортні властивості епітелію, спрямовуючи роботу нирки на збереження натрію і води. Регуляція цього процесу реалізується на клітинному та мембранному рівнях через взаємодію альдостерону з внутрішньоклітинними рецепторами головних клітин нефрону. Активація рецептора призводить до синтезу та вставки в апікальну мембрану епітеліальних натрієвих каналів, а в базолатеральну мембрану — Na⁺/K⁺-АТФази. Це створює спрямований транспорт натрію з просвіту канальця в кров і підтримує низьку внутрішньоклітинну концентрацію натрію. Іонною основою гіпернатріємії є посилений активний транспорт Na⁺ у міжклітинну рідину і кров, що підвищує осмолярність плазми. Осмотичне утримання води слідує за натрієм, тому об’єм сечі зменшується, а діурез стає нижчим. Саме натрій визначає осмотичний рух води, тому його затримка автоматично супроводжується водною ретенцією. Гіпокаліємія формується через активацію секреції калію у просвіт канальця. Посилена робота Na⁺/K⁺-АТФази збільшує надходження калію в клітину з крові, а підвищений негативний заряд у просвіті канальця сприяє виходу K⁺ через апікальні калієві канали. Таким чином, калій активно виводиться з організму, що знижує його концентрацію в плазмі. Зворотні зв’язки реалізуються через систему ренін–ангіотензин–альдостерон, яка за нормальних умов підтримує стабільний об’єм позаклітинної рідини та іонний склад. При надмірній секреції альдостерону ці регуляторні контури стають нефізіологічно посиленими, що призводить саме до поєднання зниженого діурезу, гіпернатріємії та гіпокаліємії.