У лабораторії особливо небезпечних інфекцій проводиться мікроскопічне дослідження патологічного матеріалу від хворого з підозрою на чуму, забарвленого за Гінсом-Буррі. Яку властивість збудника дозволяє визначити даний метод?

Чому це правильна відповідь

Yersinia pestis є грамнегативною паличкоподібною бактерією з родини Enterobacteriaceae, що має характерну біполярну морфологію в мазках з патологічного матеріалу – овальні клітини з центральним просвітленням та інтенсивним забарвленням полюсів, що нагадує шпильку для краватки. Збудник не утворює спор чи джгутиків у типових умовах, але при температурі 37°C продукує полісахаридну капсулу (F1-антиген), що є ключовим фактором вірулентності та візуалізується спеціальними методами. Клітинна стінка містить ліпополісахарид з ендотоксичною активністю, а капсула забезпечує захист від фагоцитозу та сприяє виживанню в макрофагах та блохах. Основними факторами патогенності є капсульний антиген F1 для антифагоцитарного захисту, плазмідно-кодовані протеїни Yop для інгібіції фагоцитозу та апоптозу макрофагів, ендотоксин та V-антиген для імуносупресії. Збудник має тропність до лімфатичної системи та ретикулоендотеліальних органів. Патогенез чуми включає проникнення через шкіру при укусі блохи чи аерогенним шляхом, первинну реплікацію в регіонарних лімфовузлах з утворенням бубону, гематогенну дисемінацію з септичною чи легеневою формами та масивним токсичним синдромом через ендотоксинемію. Діагностика чуми в лабораторіях особливої небезпеки базується на мікроскопії мазків з пунктату бубону, крові чи мокротиння з забарвленням за Гінсом-Буррі, що дозволяє візуалізувати капсулу як світлий ореол навколо біполярно забарвлених грамнегативних паличок на темному фоні. Цей метод спеціально виявляє капсулоутворення, диференціюючи Y. pestis від інших ентеробактерій без капсули при 37°C. Посів на селективні середовища з ідентифікацією за біохімічними тестами та чутливістю до фага, ПЛР на плазмідні гени та серологія на F1-антиген використовуються для підтвердження. Імунітет при чумі переважно клітинний з активацією макрофагів та Т-лімфоцитів, гуморальні антитіла до F1 та V-антигенів відіграють допоміжну роль. Післяінфекційний імунітет довготривалий, але не абсолютний через варіабельність штамів. Існують інактивовані та живі атенуйовані вакцини для груп ризику, профілактика включає дератизацію, контроль бліх та хіміопрофілактику контактних осіб. Правильність варіанту Капсулоутворення зумовлена тим, що забарвлення за Гінсом-Буррі спеціально розроблене для візуалізації капсули Yersinia pestis як безбарвного гало навколо біполярно забарвлених паличок у патологічному матеріалі від хворого на чуму, що є ключовою морфологічною ознакою вірулентних штамів при 37°C. Жоден інший метод з наведених не виявляє саме капсулу в такому контрастному вигляді, а кислотостійкість чи волютин характерні для інших бактерій.