До складу харчових раціонів обов’язково входять продукти, в яких є клітковина. Відомо, що вона не перетравлюється ферментами травного тракту й не засвоюється організмом. Яку роль відіграє ця речовина?

Чому це правильна відповідь

Клітковина, як нерозчинний полісахарид, збільшує об’єм кишкового вмісту, створюючи механічне розтягування стінки кишечника, що активує ентеральні механорецептори. Це запускає перистальтичний рефлекс через місцевий ентеральний нервовий дуг, де аферентні сигнали викликають скорочення циркулярних м’язів проксимально та розслаблення дистально від подразнення. Регуляція відбувається на органному рівні через інтринсичну нервову систему кишечника, де холінергічні інтернейрони активують гладенькі м’язи, а також через паракринну дію серотоніну від ентерохромафінних клітин. Збільшення об’єму хімусу клітковиною посилює амплітуду та частоту перистальтичних хвиль, прискорюючи просування вмісту. Механізм базується на законі кишкового рефлексу, де ступінь розтягування стінки прямо пропорційний силі скорочення, тому нерозчинна клітковина ефективніше стимулює моторику порівняно з розчинними волокнами. Розчинна клітковина частково ферментується бактеріями з утворенням коротколанцюгових жирних кислот, які додатково активують мотилінові рецептори. Зворотний зв’язок реалізується через нормалізацію часу транзиту при адекватному об’ємі вмісту, що запобігає надмірній перистальтиці чи запорам. Саме стимуляція моторної функції забезпечує регулярне просування та евакуацію вмісту, компенсуючи відсутність травлення клітковини. Цей ефект підтримує колонізацію нормальної мікрофлори та запобігає застою, оскільки механічне подразнення є первинним тригером моторики незалежно від поживної цінності речовини.