Хворому на пневмонію призначений антибіотик із групи макролідів. Вкажіть цей препарат:

Чому це правильна відповідь

Азитроміцин належить до підгрупи азалідів у класі макролідних антибіотиків і необоротно зв’язується з 50S-субодиницею рибосом бактерій у ділянці пептидилтрансферазного центру та вихідного тунелю, блокуючи трансляцію мРНК та синтез білка, що зумовлює бактеріостатичну дію. Спектр активності охоплює грампозитивні коки (Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes), атипові збудники (Mycoplasma pneumoniae, Chlamydophila pneumoniae, Legionella pneumophila), Haemophilus influenzae та Moraxella catarrhalis, що робить азитроміцин препаратом вибору при позагоспітальній пневмонії, особливо при підозрі на атипову етіологію. На відміну від еритроміцину азитроміцин має модифіковану 15-членну лактонну кільце з вставкою азоту, що забезпечує стійкість до кислого середовища шлунка, високу тканину проникність (концентрація в тканинах у 10–100 разів вища, ніж у плазмі) та тривалий intracelулярний період напіввиведення (до 68–72 годин), дозволяючи застосовувати препарат один раз на добу протягом 3–5 днів з постантибіотичним ефектом до 7–10 діб. Фармакокінетично азитроміцин має високу біодоступність (близько 37 %), активно накопичується у фагоцитах та транспортується до вогнища запалення, метаболізується в печінці мінімально (переважно виводиться з жовчю в незміненому вигляді), що робить його безпечним при нирковій недостатності. Клінічно азитроміцин є препаратом першої лінії при позагоспітальній пневмонії за рекомендаціями IDSA/ATS, при загостренні ХОЗЛ, фарингіті/тонзиліті, спричинених стрептококом, та при інфекціях, де потрібен короткий курс терапії. Побічні ефекти (диспепсія, подовження QT-інтервалу) зумовлені слабкою дією на мотилінові рецептори ШКТ та блокадою калієвих каналів hERG у кардіоміоцитах, але частота їх низька завдяки короткому курсу. Саме приналежність до макролідів та широке застосування при пневмонії робить азитроміцин єдиним правильним варіантом у списку.