В експерименті подразнюють скелетний м’яз серією електричних імпульсів. Який вид м’язового скорочення виникне, якщо кожний наступний імпульс припадає на період вкорочення поодинокого м’язового скорочення?

Чому це правильна відповідь

Поодиноке скорочення скелетного м'яза складається з латентного періоду, фази вкорочення та фази розслаблення, де механічна напруга розвивається за рахунок циклічного утворення поперечних міст між актином і міозином з використанням АТФ. При надходженні наступного імпульсу в період вкорочення попереднього скорочення новий Ca2+ вивільняється з саркоплазматичного ретикулуму до того, як попередній повністю секвеструється, підтримуючи високий рівень цитозольного Ca2+. Постійна висока концентрація Ca2+ на тропоніні C забезпечує безперервну доступність актинових центрів для міозинових голівок, не дозволяючи фазі розслаблення розпочатися між імпульсами. Висока частота стимуляції призводить до сумації механічної напруги, де кожний наступний цикл мостиків додається до попереднього, формуючи гладке суцільне скорочення з амплітудою в 3–4 рази більшою, ніж при поодинокому скороченні. Зворотний зв'язок реалізується через швидкість секвестрації Ca2+ насосами SERCA, яка не встигає знижувати концентрацію між імпульсами при високій частоті, забезпечуючи стійкий тетанус без осциляцій напруги. Саме накладання імпульсів на фазу вкорочення виключає розслаблення між циклами, створюючи суцільний тетанус як максимальну фізіологічну форму скорочення скелетного м'яза.