Внаслідок тривалого голодування в організмі людини швидко зникають резерви вуглеводів. Який з процесів метаболізму за цих умов поновлює вміст глюкози в крові?

Чому це правильна відповідь

Тривале голодування призводить до вичерпання глікогенових запасів печінки, які обмежені за об’ємом і забезпечують нормоглікемію лише протягом перших 12–18 годин. Коли запаси глікогену вичерпуються, організм повинен активувати інший метаболічний шлях, здатний забезпечувати стабільний рівень глюкози, особливо для клітин з обов’язковим використанням глюкози — еритроцитів, кори нирок, нейронів. Єдиним процесом, здатним довготривало підтримувати рівень глюкози за умов голодування, є глюконеогенез, який відбувається у печінці та, частково, у нирках. Механізм глюконеогенезу полягає у синтезі глюкози з невуглеводних попередників — лактату, пірувату, гліцеролу та глюкогенних амінокислот. Ключові ферментні реакції цього шляху компенсують незворотні стадії гліколізу: піруваткарбоксилаза (мітохондрії), фосфоенолпіруваткарбоксикіназа (мітохондрії/цитозоль), фруктозо-1,6-бісфосфатаза та глюкозо-6-фосфатаза (обидва у цитозолі та ЕР). Процес потребує АТФ і ГТФ, тому активується при адекватному рівні енергії, яку забезпечують β-окиснення жирних кислот та підвищений рівень ацетил-КоА. Регуляція глюконеогенезу ґрунтується на гормональних змінах голодування: зростання глюкагону та кортизолу активує ключові ферменти та сприяє мобіліза