Потерпілий обробляв рослини розчином речовини з інсектицидною дією без індивідуальних засобів захисту. За деякий час у нього почалося сильне виділення слини, поту, сліз, біль у животі, пронос. Під час огляду виявлено міоз. Речовина, що викликала отруєння, належить до групи:
- А Нітрати
- Б Солі міді
- В Антихолінестеразні засоби Правильна
- Г Органічні сполуки хлору
- Д Н-холіноміметики
Чому це правильна відповідь
Антихолінестеразні засоби є інгібіторами ацетилхолінестерази, що призводить до накопичення ацетилхоліну в синаптичній щілині холінергічних синапсів. Органофосфати та карбамати необоротно або оборотньо фосфорилюють/карбамоїлюють сериновий залишок у активному центрі ферменту, блокуючи гідроліз ацетилхоліну. Надлишок ацетилхоліну стимулює мускаринові рецептори парасимпатичної системи (M1–M5), викликаючи гіперсекрецію залоз (слиновиділення, сльозотеча, пітливість), спазм гладкої мускулатури кишечника з болем і діареєю, міоз через скорочення кругового м’яза райдужки, бронхоспазм і брадикардію. Нікотиноподібні ефекти на ганглії та нервово-м’язові синапси проявляються фасцикуляціями, слабкістю м’язів, а при тяжкому отруєнні — паралічем дихальних м’язів. Патогенез отруєння органфосфатами включає швидке накопичення ацетилхоліну з гіперактивацією холінорецепторів, що призводить до десенсибілізації рецепторів і переходу від стимуляції до блокади передачі. Клінічно розвивається холінергічний криз з мускариновими (DUMBBELS: діарея, сечовипускання, міоз, бронхорея, брадикардія, емезис, лакримація, салівація) та нікотиновими симптомами (м’язова слабкість, тахікардія на початку). Центральні ефекти — збудження, судоми, кома через проникнення ліпофільних сполук через ГЕБ. Тяжкі отруєння викликають дихальну недостатність через бронхоспазм, гіперсекрецію та параліч дихальних м’язів. Фармакокінетика органфосфатів характеризується швидким всмоктуванням через шкіру, слизові та легені, високою ліпофільністю з накопиченням у жировій тканині, метаболізмом у печінці з утворенням активних метаболітів (оксон-форми), виведенням нирками. Антидотна терапія — атропін (блокада мускаринових рецепторів) та реактиватори холінестерази (пралідоксим, обідоксим) для оборотних інгібіторів. Ускладнення включають проміжний синдром з проксимальною м’язовою слабкістю та відстрочену нейропатію через інгібіцію нейропатичної естерази. Правильність цього варіанту зумовлена класичною картиною холінергічного кризу з гіперсекрецією, міозом, діареєю та болем у животі після контакту з інсектицидом; причинно-наслідковий зв’язок прямий: інгібіція ацетилхолінестерази → накопичення ацетилхоліну → гіперстимуляція мускаринових рецепторів → мускаринові симптоми, на відміну від інших груп без холіноміметичного ефекту.