Унітіол є антидотом і застосовується, зокрема, у разі отруєнь солями важких металів. Як називається такий тип взаємодії лікарських речовин?

Чому це правильна відповідь

Унітіол (димеркаптопропансульфонат натрію) є хелатоутворюючим антидотом, що застосовується при отруєннях солями важких металів (ртуть, свинець, миш’як, кадмій). Механізм дії полягає в наявності двох сульфгідрильних груп (-SH), які утворюють стійкі хелатні комплекси з іонами важких металів, переводячи їх у неактивну, нетоксичну форму, що легко виводиться нирками. Ця взаємодія є прямим хімічним зв’язуванням токсичної речовини з антидотом з утворенням нового хімічного сполучення, що втрачає токсичність. Хімічний антагонізм відрізняється від інших типів антагонізму тим, що відбувається поза біологічними мішенями (рецепторами чи ферментами) і базується на прямій хімічній реакції між токсином та антидотом. Унітіол не конкурує за рецептори, не змінює фізичні властивості токсиканта (як при фізичному антагонізмі з активованим вугіллям) і не викликає протилежних фізіологічних ефектів (як при фізіологічному антагонізмі). Комплекси унітіолу з металами розчинні та швидко елімінуються, зменшуючи концентрацію вільних іонів токсикантів у тканинах. Фармакокінетично унітіол вводиться парентерально (внутрішньом’язово чи внутрішньовенно), швидко розподіляється, не проникає через ГЕБ, виводиться нирками у вигляді комплексів з періодом напіввиведення близько 1 години. Ефективність залежить від раннього введення, до необоротного зв’язування металів з тканинами (особливо з сульфгідрильними групами ферментів). Клінічно хімічний антагонізм унітіолу проявляється зменшенням симптомів інтоксикації важкими металами (неврологічні порушення, анемія, ниркова недостатність). Побічні ефекти включають алергічні реакції, гіпотензію при швидкому введенні, запах часнику з рота через метаболіти. Саме хімічний антагонізм є правильним, бо ключова фармакологічна ознака дії унітіолу — пряме хімічне зв’язування з іонами важких металів з утворенням нетоксичних хелатів; причинно-наслідковий зв’язок прямий: токсичний метал → реакція з -SH групами унітіолу → хелатний комплекс → виведення з організму, на відміну від фізичного (адсорбція), фізіологічного (протилежні ефекти), синергоантагонізму (комбінація) чи неконкурентного антагонізму (рецепторний рівень).