Пацієнту діагностовано хронічний бронхіт та призначено муколітичний препарат, що підвищує синтез сурфактанту. Який лікарський засіб було використано для лікування пацієнта?

Чому це правильна відповідь

Амброксол є активним N-десметиловим метаболітом бромгексину і належить до муколітичних засобів із додатковою здатністю стимулювати синтез і секрецію легеневого сурфактанту альвеолоцитами ІІ типу та клітинами Клара. Препарат активує транскрипційні фактори (зокрема NF-κB), підвищує експресію генів сурфактантних протеїнів SP-A, SP-B, SP-C та SP-D, а також стимулює продукцію фосфатидилхоліну — основного ліпідного компонента сурфактанту. Підвищення рівня ендогенного сурфактанту знижує поверхневий натяг у альвеолах, запобігає їх колапсу, покращує мукоциліарний транспорт і зменшує адгезію в’язкого слизу до бронхіального епітелію, що особливо важливо при хронічному бронхіті з гіперсекрецією та порушенням дренажу. Одночасно амброксол розщеплює кислі мукополісахариди мокротиння завдяки активації лізосомальних гідролаз і прямої дії вільної SH-групи, знижуючи в’язкість і покращуючи відкашлювання. Препарат має також протизапальну та антиоксидантну дію за рахунок пригнічення хемотаксису нейтрофілів і зниження продукції прозапальних цитокінів. Амброксол добре всмоктується при пероральному прийомі, проникає в бронхіальний секрет, метаболізується в печінці, виводиться переважно нирками; період напіввиведення 9–12 годин дозволяє призначати 2–3 рази на добу. Клінічно амброксол є препаратом вибору при хронічному обструктивному бронхіті, бронхоектатичній хворобі, пневмонії та станах із недостатністю сурфактанту, забезпечуючи комплексний муколітичний, секретолітичний, секретомоторний і сурфактантстимулюючий ефект. Саме стимуляція синтезу сурфактанту є унікальною властивістю амброксолу серед усіх муколітиків і робить його незамінним при хронічних захворюваннях легень із порушенням альвеолярної стабільності та дренажної функції бронхів.