Пацієнту з діагнозом: туберкульоз легень, для лікування призначено протитуберкульозний препарат першого ряду, що спричинив розвиток невриту лицьового нерва та порушення рівноваги. Визначте цей лікарський засіб.

Чому це правильна відповідь

Ізоніазид є протитуберкульозним препаратом першого ряду і чинить бактерицидну дію на мікобактерії туберкульозу шляхом інгібування синтезу міколових кислот — ключового компонента клітинної стінки, блокуючи фермент InhA (енойл-ацил-перенощик білок-редуктаза) після активації каталазою-пероксидазою KatG. Найхарактернішим дозозалежним побічним ефектом ізоніазиду є периферична нейропатія та ураження центральної нервової системи, що зумовлені утворенням гідразонів із піридоксаль-5-фосфатом (активною формою вітаміну В6) та пригніченням ферментів, залежних від цього коферменту (глутаматдекарбоксилази, амінотрансфераз). Це призводить до зниження синтезу ГАМК у ЦНС (судоми, психози, порушення пам’яті), порушення метаболізму гліцину та серотоніну, а також до аксональної дегенерації периферичних нервів (парестезії, неврити). Ураження черепно-мозкових нервів (особливо VIII пари — вестибулярні порушення, шум у вухах, порушення рівноваги) та лицьового нерва (неврит з парезом мімічної мускулатури) є класичними проявами тяжкої В6-дефіцитної нейропатії при терапії ізоніазидом, особливо у повільних ацетиляторів, при недоїданні, алкоголізмі чи цукровому діабеті. Фармакокінетично ізоніазид швидко всмоктується в ШКТ, має біодоступність ≈100 %, добре проникає через ГЕБ та в казеозні маси, метаболізується в печінці шляхом ацетилювання (N-ацетилтрансферазою 2), поліморфізм якої визначає швидких та повільних ацетиляторів; у повільних ацетиляторів концентрація препарату вища, ризик нейротоксичності значно збільшений. Клінічно ізоніазид є базовим препаратом при всіх формах туберкульозу, завжди призначається в комбінації з піридоксином (вітаміном В6) для профілактики нейропатії. Побічні ефекти (неврити, порушення рівноваги, психози, гепатотоксичність) зумовлені саме конкуренцією за піридоксальфосфат та утворенням токсичних гідразонів. Саме розвиток невриту лицьового нерва та порушення рівноваги є патогномонічним для ізоніазиду серед протитуберкульозних препаратів і чітко відрізняє його від інших варіантів.