У пацієнта з ослабленим імунітетом, віком 36 років, діагностовано простий герпес слизової оболонки губ. Як компонент комплексної терапії лікар призначив йому препарат місцевого застосування, що має противірусну активність. Укажіть цей лікарський засіб.

Чому це правильна відповідь

Клінічна ситуація описує простий герпес слизової оболонки губ у пацієнта з ослабленим імунітетом, де ключовим етіологічним чинником є вірус простого герпесу, найчастіше HSV-1. Для такого ураження характерна активна реплікація вірусу в епітеліальних клітинах із формуванням локального цитопатичного ефекту, а при імунодефіциті можливі тяжчий перебіг, більша тривалість і ризик поширення. Тому як компонент комплексної терапії логічно використати засіб із прямою противірусною активністю, який вибірково пригнічує реплікацію HSV у вогнищі ураження. Ацикловір є класичним противірусним препаратом проти HSV, і саме він має доведений клінічний ефект при місцевому застосуванні на губах. Фармакологічно ацикловір належить до аналогів нуклеозидів і діє як антиметаболіт, що вибірково впливає на вірусну ДНК-реплікацію. Його протигерпетична активність зумовлена тим, що у клітинах, інфікованих HSV, препарат первинно фосфорилюється вірусною тимідинкіназою до монофосфату, а далі клітинними кіназами перетворюється на ацикловіртрифосфат. Саме цей активний метаболіт є функціональним субстратом для вірусної ДНК-полімерази й конкурентно пригнічує її роботу, а також, вбудовуючись у ланцюг ДНК, спричиняє його обрив через відсутність повноцінної 3'-ОН групи для подальшого подовження. Таким чином, на молекулярному рівні блокується синтез вірусної ДНК, що прямо зупиняє реплікацію вірусу і зменшує вірусне навантаження у вогнищі. Важлива властивість ацикловіру — селективність до інфікованих клітин, оскільки ключовий стартовий етап активації залежить від вірусної тимідинкінази. Це пояснює його відносно низьку токсичність для неінфікованих клітин і сприятливий профіль безпеки при місцевому застосуванні. На тканинному та органному рівні результатом є зменшення формування нових везикул, прискорення епітелізації та зниження тривалості симптомів, що особливо актуально у пацієнта зі зниженим імунним контролем, де власні противірусні механізми менш ефективні. Фармакокінетично місцеві форми ацикловіру забезпечують високу концентрацію діючої речовини на поверхні ураження при мінімальній системній абсорбції, що знижує ризик системних побічних ефектів. Це відповідає умові задачі про препарат місцевого застосування. Водночас варто розуміти, що ефективність залежить від раннього початку застосування, коли вірус активно реплікується, а також від чутливості штаму HSV; при імунодефіциті інколи трапляються стійкі варіанти, найчастіше через дефекти вірусної тимідинкінази, що зменшує активацію препарату і послаблює відповідь на терапію. У клінічній площині ацикловір є базовим засобом для лікування інфекцій HSV слизових і шкіри, включно з герпесом губ, оскільки його механізм дії напряму прив'язаний до вірусної ДНК-реплікації. Побічні ефекти при місцевому застосуванні зазвичай обмежуються локальним подразненням, що логічно пов'язано з контактом препарату зі слизовою. Саме тому правильний варіант — Ацикловір, бо він є прямим противірусним засобом проти HSV, придатним для місцевого лікування герпесу губ і патогенетично відповідає описаній ситуації.