У собаки в досліді подразнювали на шиї периферичний відрізок блукаючого нерва, при цьому спостерігали такі зміни серцевої діяльності:

Чому це правильна відповідь

Подразнення периферичного відрізка блукаючого нерва активує парасимпатичні еферентні волокна, які безпосередньо іннервують серце. Основний вплив реалізується на рівні синусно-передсердного вузла, який визначає базову частоту серцевих скорочень. На клітинному рівні медіатор ацетилхолін вивільняється з закінчень блукаючого нерва та зв’язується з М2-холінорецепторами кардіоміоцитів водія ритму. Це призводить до активації калієвих каналів, збільшення виходу K⁺ з клітини та гіперполяризації мембрани. Гіперполяризація зменшує крутизну повільної діастолічної деполяризації у клітинах синусного вузла. Через це пороговий потенціал досягається повільніше, і інтервал між потенціалами дії подовжується, що безпосередньо знижує частоту серцевих скорочень. Регуляція відбувається на системному рівні через автономну нервову систему, але реалізується через мембранні іонні механізми. Зворотний зв’язок полягає в тому, що зниження частоти серця зменшує хвилинний об’єм крові, що надалі впливає на барорецепторні та гуморальні механізми регуляції. Саме переважний вплив блукаючого нерва на синусний вузол, а не на скоротливість міокарда шлуночків, робить зменшення частоти скорочень основним і найбільш вираженим ефектом у даних умовах.