У пацієнта діагностовано бронхіальну астму. Які зміни показників вентиляції легень будуть спостерігатися в цьому разі?

Чому це правильна відповідь

Бронхіальна астма є хронічним запальним захворюванням дихальних шляхів з оборотною обструкцією бронхів, де активація опасистих клітин, еозинофілів та Th2-лімфоцитів призводить до вивільнення медіаторів гістаміну, лейкотрієнів LTC4, LTD4, LTE4 та простагландину D2, що викликають скорочення гладенької мускулатури бронхів через активацію відповідних рецепторів та підвищення внутрішньоклітинного кальцію. Обструкція бронхів поєднується з набряком слизової, гіперсекрецією слизу та ремоделюванням стінки з потовщенням базальної мембрани, що різко підвищує опір видиху та зменшує об’єм форсованого видиху за 1 секунду через експіраторний колапс дихальних шляхів та повітряні пастки. Зниження ОФВ1 відображає обструктивний тип порушення вентиляції з падінням співвідношення ОФВ1/ЖЄЛ нижче 70%, тоді як життєва ємність легень може залишатися нормальною або дещо зниженою на ранніх стадіях. Клінічно це проявляється експіраторною задишкою, свистячими хрипами та відчуттям стиснення в грудях під час нападу, з оборотністю після бронходилататорів. Ускладнення включають хронічну гіпоксію з легеневою гіпертензією, ремоделювання бронхів з незворотною обструкцією та ризик статусу астматикусу з дихальною недостатністю. Зменшення об’єму форсованого видиху є ключовим патогенетичним показником обструкції дихальних шляхів в астмі, тоді як інші зміни характерні для рестриктивних процесів чи гіперінфляції без первинної обструкції. Обструкція бронхів первинно обмежує швидкість видиху через динамічний колапс, що знижує ОФВ1 як чутливий маркер оборотної обструкції. Інші варіанти відображають або компенсаторні зміни, або порушення іншого типу, що не відповідає астматичній обструкції.