Під час обіду дитина поперхнувся і аспірував їжу. Почався сильний кашель, шкіра і слизові ціанотичні, пульс прискорений, дихання рідке, видих подовжений. Яке порушення зовнішнього дихання розвинулося у дитини?

Чому це правильна відповідь

У даному випадку описано гостре порушення зовнішнього дихання, спричинене аспірацією стороннього тіла та розвитком гострої механічної обструкції дихальних шляхів. Це призвело до асфіксії, тобто поєднання гіпоксії та гіперкапнії, які є наслідком зниження альвеолярної вентиляції. Експіраторний характер задишки вказує на те, що перешкода розташована на рівні дрібних бронхів, що ускладнює видих і веде до подовження експіраторної фази, свистячого дихання та утруднення евакуації повітря з легенів. На молекулярному рівні гіпоксія і гіперкапнія стимулюють периферичні та центральні хеморецептори, що активує дихальний центр і підвищує частоту серцевих скорочень. Порушення вентиляції призводить до затримки CO₂, зниження рН та розвитку дихального ацидозу. Це поглиблює вазоконстрикцію легеневих судин і може викликати рефлекторну тахікардію як спробу компенсувати дефіцит кисню. Зміни газообміну є гострими і потенційно загрозливими, що пояснює виражені клінічні прояви. Клінічними ознаками експіраторної задишки є подовжений видих, поверхневе та рідке дихання, ціаноз слизових і шкіри, а також виражений кашель, який є спробою усунути механічну перешкоду. Затримка повітря в легенях може спричинити емфізему та порушення вентиляційно-перфузійного співвідношення, що посилює гіпоксію. Гіповентиляція може швидко призвести до пригнічення дихального центру при прогресуванні гіперкапнії. В контексті асфіксії стадія експіраторної задишки є другим етапом після початкової інспіраторної, коли механічний опір вдиху та видиху поступово перетворюється на дифузне порушення видиху. На цій стадії організм ще намагається компенсувати газообмін за рахунок посилення роботи дихальних м’язів, але ефективність вентиляції різко знижується. Гіпоксія та гіперкапнія швидко прогресують та призводять до небезпечних наслідків при збереженні обструкції. Правильний варіант відповіді визначається типовою патогенетичною ознакою: гостра аспірація → механічна обструкція дрібних бронхів → утруднений видих → експіраторна задишка → системні прояви асфіксії. Саме ця стадія асфіксії повністю відповідає клінічному опису, тоді як інші варіанти не відтворюють характерних ознак обструктивного порушення з подовженим видихом.