Пацієнту проведено апендектомію. Що доцільно призначити першочергово для хіміопрофілактики анаеробних ускладнень у післяопераційний період?

Чому це правильна відповідь

Метронідазол належить до групи нітроімідазолів і є препаратом вибору для профілактики та лікування анаеробних інфекцій завдяки унікальному механізму дії, який реалізується виключно в анаеробних мікроорганізмах та найпростіших. Після проникнення в клітину препарат відновлюється ферредоксином або флавіном лише за низького редокс-потенціалу анаеробів, утворюючи високореактивні нітрозорадикали та інші цитотоксичні метаболіти, що пошкоджують ДНК бактерій, викликаючи розриви ланцюгів і загибель клітини. Цей механізм забезпечує бактерицидну дію переважно проти облігатних анаеробів (Bacteroides fragilis, Prevotella, Fusobacterium, Clostridium spp., Peptostreptococcus), які є основними збудниками післяопераційних інфекцій при апендектомії, особливо при перфорації відростка з забрудненням черевної порожнини вмістом товстої кишки. На системному рівні метронідазол швидко зменшує ризик розвитку анаеробного абсцесу, перитоніту та ранової інфекції. Фармакокінетично метронідазол має високу біодоступність при пероральному та внутрішньовенному введенні, добре проникає в тканини, включаючи черевну порожнину, кістки, абсцеси, проходить через ГЕБ, метаболізується в печінці з утворенням активних метаболітів, виводиться переважно нирками. У післяопераційному періоді зазвичай застосовують внутрішньовенне введення з переходом на пероральний прийом, що дозволяє підтримувати терапевтичну концентрацію в осередку інфекції. У пацієнтів з нормальною функцією печінки та нирок кумуляції не відбувається, а при короткотривалому профілактичному курсі ризик серйозних побічних ефектів мінімальний. Клінічно метронідазол є стандартом хіміопрофілактики анаеробних ускладнень при операціях на органах черевної порожнини (апендектомія, колектомія, гінекологічні втручання), оскільки саме анаеробна флора домінує в мікробіоценозі товстої кишки і є головною причиною гнійно-запальних ускладнень. Його комбінують з цефалоспоринами ІІ–ІІІ покоління для покриття аеробної та грамнегативної флори, але для саме анаеробного компонента метронідазол залишається препаратом першого вибору через високу активність і низьку резистентність серед анаеробів.