У пацієнта з гіпертонічною хворобою при систематичному лікуванні гіпотензивним препаратом з'явився кашель. Який із нижченаведених лікарських засобів може бути причиною побічної дії?

Чому це правильна відповідь

Лізиноприл належить до інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (ІАПФ) і блокує перетворення ангіотензину I в ангіотензин II, а також пригнічує розщеплення брадикініну кіназою II (яка є тим самим АПФ). Накопичення брадикініну та речовини Р у легеневій тканині призводить до подразнення J-рецепторів блукаючого нерва та стимуляції кашльового центру, що проявляється характерним сухим, нав’язливим кашлем, який виникає у 5–20 % пацієнтів і частіше у жінок та осіб негроїдної раси. Цей кашель є клас-специфічним побічним ефектом усіх ІАПФ і не залежить від дози; він зникає протягом 1–4 тижнів після відміни препарату. Жоден інший клас антигіпертензивних засобів не викликає кашель саме через накопичення брадикініну, тому поява цього симптому при систематичному лікуванні гіпертонічної хвороби однозначно вказує на застосування ІАПФ, а з наведених варіантів — саме лізиноприлу. Фармакодинамічно лізиноприл знижує загальний периферичний опір судин і артеріальний тиск без рефлекторної тахікардії, зменшує пост- та переднавантаження на серце, покращує функцію ендотелію, має органопротекторну дію при хронічній серцевій недостатності та після інфаркту міокарда. На відміну від каптоприлу, лізиноприл є активною речовиною сам по собі (не проліки), не містить сульфгідрильної групи, тому рідше викликає нейтропенію та порушення смаку, але зберігає повний спектр клас-специфічних побічних ефектів ІАПФ (кашель, ангіоневротичний набряк, гіперкаліємія, гостра ниркова недостатність при стенозі ниркових артерій). Препарат виводиться виключно нирками у незміненому вигляді, тому при зниженні швидкості клубочкової фільтрації нижче 30 мл/хв потрібна корекція дози. Кашель при застосуванні ІАПФ не пов’язаний з блокадою кальцієвих каналів, α-адренорецепторів чи імідозолінових рецепторів, тому інші перелічені препарати його не викликають. Саме накопичення брадикініну є ключовим патогенетичним механізмом, що чітко відмежує ІАПФ від усіх інших антигіпертензивних класів і робить лізиноприл єдиним правильним варіантом у даній клінічній ситуації.