У хворого 30 років з дизентерією, підтвердженою бактеріологічно, з'явились ознаки парапроктиту. Про яку стадію місцевих змін найбільш імовірно йде мова у даного хворого?

Чому це правильна відповідь

У клініко-морфологічному перебігу шигельозу (дизентерії) виділяють послідовні стадії місцевих змін у товстій кишці: катаральну, фібринозну, фолікулярну, стадію утворення виразок та стадію загоєння виразок. Стадія утворення виразок є кульмінаційним моментом гострого деструктивного запального процесу, коли некротичні маси відторгаються і утворюються глибокі дефекти слизової оболонки, що можуть проникати у підслизову основу. Виразки мають неправильну форму, нерівні краї, дно заповнене некротичними масами, фібрином та ексудатом. Макроскопічно слизова оболонка товстої кишки різко гіперемована, набрякла, з численними ділянками поверхневого або глибшого некрозу. Значна кількість гною та слизу у просвіті, нерідко зі слідами крові. Мікроскопічно спостерігається коагуляційний та колікваційний некроз епітелію, інтенсивна інфільтрація нейтрофілами, макрофагами, плазмоцитами, руйнування крипт, наявність мікротромбів у судинах підслизової. Значні запальні зміни строми сприяють поширенню процесу на навколишні структури. Етіологічно дані зміни пов’язані з інвазивністю шигел, які проникають в епітелій, викликають цитотоксичний ефект, індукують некроз і сильну запальну реакцію. Надалі відторгнення некротичних тканин створює виразкові дефекти. У частини хворих цей процес може поширюватися за межі кишки, уражаючи параректальні тканини, що клінічно проявляється парапроктитом. Ускладненням стадії утворення виразок є перфорація кишки, парапроктит, перитоніт, ректальні кровотечі та формування рубців. Парапроктит є наслідком прориву запалення в периректальну клітковину, що можливе лише при глибокому пошкодженні стінки кишки, характерному саме для виразкової стадії. Правильність вибору даного варіанту підтверджується тим, що поява парапроктиту є показником глибокого, деструктивного запалення з некрозом і виразкуванням слизової. Жодна інша стадія дизентерійного коліту не призводить до настільки інвазивних уражень і не створює умов для виходу інфекції за межі кишки.